Сьогодні ані Київ, ані будь-яку іншу європейську столицю хмарочосами не здивувати. Але колись великий, ошатний і дуже дорогий хмарочос у Києві був один. Його не можна не помітити на старих київських листівках, його не можна не любити навіть крізь віки, як не можна і не жалкувати про його втрату.
Він був центром старого Києва, навіть центром старого Майдану ще до того, як у місто прийшла Друга світова і знищила історичний Хрещатик. Будинок проіснував три десятиліття і перетворився на попіл у 1941-му, а потім назавжди зник. Втім, ще можна подивитися на фотографії старого Києва і розгледіти на них і старий Майдан Незалежності, і історичний Хрещатик, і перший київський хмарочос.
Коротко про історію хмарочоса Гінзбурга
Лев Гінзбург володів купою унікальних споруд у Києві. І це не випадковість, адже він був власником будівельної фірми, купцем першої гільдії (вище вже просто нікуди), а також амбітним мрійником із грандіозними масштабами.
На ділянці площею всього в 9,3 тисячі квадратних метрів Гінзбург вирішив звести прибутковий будинок. І неабиякий, а елітний і надсучасний. Замислив він свій проєкт після 1889 року, щойно придбавши ділянку під забудову у Михайла Фабриціуса. Зараз на цьому місці стоїть готель "Україна", який, до слова, належить підприємцю Максиму Кріппі, а ще йому належить інший відомий хмарочос столиці — БЦ "Парус". Отак збігаються історії: один хмарочос замість іншого.
Але повернемося до першого київського хмарочоса. Проєкт був грандіозний і навіть трішки через край, але два архітектори з Одеси все ж упоралися із завданням — Адольф Мінкус і Федір Троуп’янський. 10 поверхів над Києвом здійнялися за період від 1910 до 1912 року — досить швидка реалізація, навіть за сучасними мірками, погодьтеся?
Розкішне життя української столиці і щасливих жителів хмарочоса тривало недовго. 24 вересня 1941 року, вже після вступу німецьких військ до Києва, хмарочос постраждав від вибухів заздалегідь закладених радянських мін і подальшої пожежі. Його не відновили. Рештки розбирали в наступні роки, а в 1954–1961 роках на цій території спорудили готель "Москва", нині — готель "Україна".
Факт перший: а скільки ж поверхів було у хмарочоса Гінзбурга?
Пам’ятаєте мем "дев’ять чи десять?" От із хмарочосом історія подібна. Справа в тому, що стояв він на схилі і мав різну поверховість із різних боків — від 8 до 11 поверхів.
Усі 11 поверхів було видно з боку Миколаївської вулиці — і це був найвигідніший, вражаючий ракурс будинку. А от із боку Інститутської було видно лише 8 поверхів. І коли ми говоримо "лише 8", то маємо бути свідомі того, що середня висотність будинків у Києві на той час складала 4–5 поверхів. А Київська міська дума, яка була навпроти хмарочоса, налічувала 2, а потім 3 поверхи.
Висота ж хмарочоса Гінзбурга сягала 67,5 метра, це якщо зі шпилем, або ж 53 метрів, якщо брати основний корпус до даху.
Факт другий: 11 кімнат на одну квартиру
Жити в хмарочосі Гінзбурга — означало бути надуспішною людиною, яка цінує комфорт та сучасність. Зараз це важко навіть усвідомити: навіть дуже успішні з точки зору комфорту кияни мають 4, ну добре, 5 кімнат. Жителі хмарочоса мали по 11!
У будинку налічувалося 94 квартири, найбільші з яких мали по 11 кімнат. Інші, простіші — в середньому по 5. І всього в будинку налічувалося близько 500 кімнат. Надзвичайно шкода, що ми вже ніколи не побачимо, як воліли жити і жили кияни того часу.
Але ми знаємо, що висота стелі сягала 4 метрів — практично лофт. Найближче порівняння, напевно, — The One, який зараз зводиться у Києві на Печерську. І паралелей багато: висотність, велика площа, а ще велика ціна — оренда елітних квартир у хмарочосі складала 1700 рублів на рік. Це при тому, що середня зарплата у Києві ледь долала позначку у 280 рублів на рік.
Факт третій: на 11-й — зі світлом та ліфтом
Лев Гінзбург і інші свої об’єкти облаштовував комфортно та сучасно, в його ранніх будинках уже використовувалися підйомні машини, але гідравлічні.
Коли ж постало питання підйому на 11-й поверх у будинку, де висота стелі — 4 метри, стало очевидно, що шановне панство буде довше підніматися, ніж жити у квартирі.
І ось тоді у Києві з’явився американський ліфт, притому одразу фірми Otis. Цей бренд у Києві здавна.
Факт четвертий: елітний хмарочос і голодний художник?
Існує стійке враження, що художник має бути голодним. Але так буває далеко не завжди. Відомий український митець Олександр Мурашко мав власну школу з доволі високими цінами на навчання. Де ж розташовувалася школа?
У самому центрі Києва, на найвищій точці. Під майстерню облаштували мансарду хмарочоса Гінзбурга. Навіть уявити важко, як перехоплювало дух учнів і від поїздки на ліфті, і від краєвиду. Не кожний тодішній художник міг так звисока дивитися на столицю.
Факт п’ятий: коли власник стає орендарем
Мати в Києві маєток було справою не завжди вдячною. На собі це відчув Сергій Аршавський, котрий був власником легендарного "Будинку невтішної вдови". Своє майно він вирішив продати, а через два роки, у 1915 році, оселився в хмарочосі Гінзбурга.
Під час написання цієї статті алюзії із сьогоденням не виходять із голови. Очевидно, тренд на вільне життя й оренду замість власності був серед киян популярним.
Факт шостий: навічно у кіно
Не так багато українських стрічок дивляться всі режисери й оператори світу, якщо навчаються в університеті. Серед них — легендарний документальний фільм "Людина з кіноапаратом". Серед кадрів історичної хроніки можна побачити і старий, багато в чому втрачений Київ. Зокрема — хмарочос Гінзбурга.