Директорка "Гостомельського центру первинної медико-санітарної допомоги" Олена Юзвак після довгої розлуки врешті дочекалася повернення сина Дмитра з російського полону.
Її історію розповіли у виданні "Вечірній Київ".
Повернення Дмитра Юзвака стало особливою подією для його матері, яка сама пройшла через жахи війни.
У перший день війни у двір її будинку у Гостомелі доправили близько 40 поранених. Перевезти їх до стаціонарів вже не було можливості, адже місто було відрізаним.
Згодом жінка сама зазнала катувань від російських військових. 18 березня окупанти увірвалися до її дому. Через два дні, 20 березня, вся родина Юзвак потрапила в полон. Чоловіка там жорстоко били, приставляли до горла й скроні пістолети, звинувачували у співпраці з українськими військовими. Йому прострелили ногу й стегно, не надавши жодної допомоги, лише пізніше російський медик витягнув кулі.
Юзвак згадувала, що полоненим на допиті надівали на голову пакети, обмотували руки скотчем, душили, а після кількох десятків секунд пакети зрізали. Сама Олена в полоні перебувала добу. Після цього її перевезли в штаб окупантів у ЖК "Ягода". Потім посадили в танк, відвезли за місто й залишили напризволяще. Вона повернулася додому й залишалася там до звільнення Гостомеля. Чоловіка ж залишили у катівні.
Згодом його та інших цивільних росіяни вивезли через Чорнобиль у Білорусь, а далі — до Курська, у СІЗО №1. Його вдалося повернути лише 18 квітня 2022 року в межах обміну. Коли Юзвак зустрічала чоловіка, вона ледве впізнала його — за час полону він схуд майже на 20 кілограмів.
Тоді лікарка не могла розповісти публічно про ще одну трагедію — полон її сина, сьогодні ж вона має змогу обійняти його знову.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, серед звільнених — воїни ЗСУ, Нацгвардії та Держприкордонслужби, оборонці Маріуполя й "Азовсталі", працівники ЧАЕС, а також 20 цивільних заручників. Загалом із початку повномасштабного вторгнення вдалося повернути понад сім тисяч громадян.