Серед лівобережних районів Києва особливо помітна Русанівка. Мікрорайон має особливу атмосферу, а також цікаву історію.
Назва Русанівка прямо пов’язана з прізвищем Сави Русановича. Він був великим землевласником. Зокрема його території межували з монастирськими землями на лівому березі Дніпра в XVI столітті. Наприклад, у документах XVIII–XIX століть зустрічаються назви село Русанів чи Русанівське озеро.
На цій місцині раніше знаходилися численні озера, тож землю постійно підтоплювало. Тривалий час локація залишалася непридатною для проживання чи забудови через ризики затоплення. Тож у генеральному плані 1953 року Русанівку та Березники планували використовувати як зону для промислових потреб.
Очікувалося, що там буде зручно розмістити вантажні причали, місця для зимівлі суден і пасажирські пристані. Проте вже у 1960-х роках завдяки технології гідронамиву створили штучний острів. Тоді піщаний нанос підняв рівень майданчика на 3–5 метрів, використавши понад 6 млн м³ ґрунту.
Обвідна потока мала канал довжиною 2,7 км, глибиною 3–4 м, шириною близько 40 м, тож вона повністю огорнув острів і стала фактично основою декоративного ландшафту з мостами та фонтанами.
На цій ділянці архітектори спроєктували три мікрорайони зі змішаною багатоповерховою забудовою. Перших мешканців поселили вже у 1963 році. Також облаштували набережну, школи, кінотеатр й готель.
Нині Русанівку часто називають "київською Венецією". Адже це гарний штучний острів з мережею каналів, мостів і фонтанів, жити біля якого суцільна краса.