Іноді можна почути, що Харків був першою столицею України. Однак насправді так нав’язується хибна думка про те, що українська державність з'явилася лише у 1917 році - за радянської влади.
Тож KyivTime розповідає, чому у свідомості деяких людей закріпилась неофіційна назва Харкова як "першої столиці", та як усе було насправді.
Перша столиця Радянської України
Свого часу столицею більшовиків в Україні був Бєлгород, але це було для них не зовсім зручно, оскільки вони вже вважали це місто частиною Росії.
У 1917 році в Києві, під час Всеукраїнського з’їзду, було проголошено створення Української Народної Республіки (УНР). Більшовики, своєю чергою, після цього провели власний з’їзд у "червоному" Харкові, під час якого було оголошено ще одну УНР - Українську Народну Республіку Рад робітничих, селянських, солдатських і козацьких депутатів (УНР Рад).
Пізніше більшовики забажали встановити радянську владу саме у Києві, який був культурним та політичним центром нашої країни, втім, там вони не мали достатньої підтримки серед населення, як у тому ж Харкові. Протягом 1918-1919 років місто двічі захоплювали, перевозили туди радянський уряд, але кожного разу без успіху.
Через те, що більшовикам не вдалось закріпитись у Києві, столичний статус було присвоєно саме Харкову. Це відбулось у 1919-му, після того, як місто окупували червоноармійці на тлі російсько-української війни.
Варто додати, що з 1917 по 1919-й Харків встиг побувати столицею трьох радянських республік: вищезгаданої УНР Рад, Донецько-Криворізької республіки та Української соціалістичної радянської республіки. Однак, усі ці утворення так чи інакше перебували під радянським контролем, у зв’язку з чим їх не можна вважати частиною суверенної України.
Остаточно захопити Київ більшовики змогли у 1920-му, але тоді вони вирішили не квапитись й не переміщувати туди столицю радянської України. Зокрема, проти цього виступав й голова Ради Народних Комісарів СРСР Володимир Ленін, оскільки місто було центром національного українського руху.
Після того, як Харків остаточно став під контролем радянської влади, міська рада розмістилась у будівлі Міської думи, а Всеукраїнський центральний виконавчий комітет - у будівлі Дворянського зібрання.
У 1923-му, згідно з резолюцією політбюро Центрального комітету Комуністичної партії України (ЦК КП(б)У), Харків розглядався тимчасовою столицею України, але статус було закріплено в Конституції УРСР лише у 1929-му. Протягом цього періоду чиновники озвучували пропозиції щодо перенесення столиці й до інших українських міст, як приклад, до Запоріжжя.
Як змінювався Харків зі статусом столиці
Протягом 1920-1934 років, після того, як Харків отримав статус столиці, місто активно розвивалось. Як приклад, в місті побудували сучасну площу Свободи. А для центрального апарату державного управління в короткі терміни (з 1925 по 1928-й) було побудовано Будинок Державної промисловості (Держпром), висота якої перевищувала сто метрів. Однак чимало архітектурних проєктів зрештою не були реалізовані.
Водночас місто швидко заселялось. У 1920-му населення Харкова становило близько 285 тисяч осіб, а вже у 1929-му - число досягло позначки в 832 тисячі.
Більшовики не забували й про соціалістичне розселення: для працівників Харківського тракторного заводу побували Соцмісто "Новий Харків". Планувалось, що цей район відокремлять від самого міста й він буде його "супутником". Втім, проєкт реалізувати повністю не вдалось, а під час Другої світової війни більшу частину будівель було зруйновано.
При цьому радянський тоталітарний режим не лише "будував", але й знищував. Останнє стосувалось усього, що не підпадало під червону ідеологію.
Як Київ став столицею УРСР
Як і згадувалось вище, більшовики після захоплення Києва не поспішали з рішенням щодо перенесення столиці. У 1920-му точились дискусії щодо офіційного закріплення статусу за історичним центром нашої країни, але проти цієї ідеї активно виступав Ленін, оскільки усвідомлював, наскільки низькою була підтримка більшовиків у місті.
Пізніше до цієї ідеї вже повернулись з подачі Йосифа Сталіна. У 1934-му рішення щодо перенесення столиці було одностайно підтримано під час пленуму ЦК КП(б)У, а також затверджено під час з’їзду партії. Зміни до Конституції, своєю чергою, внесли лише через рік - в січні 1935 року. Після цього Київ офіційно став столицею Української РСР.
Відповідний крок було здійснено через те, що після арештів 1929-го в справі Спілки визволення України й Голодомору 1932-1933 років українська інтелігенція була знищена або ж залякана, у зв’язку з чим Київ став більш "безпечним".
"1934 року, тобто після Голодомору, Сталін фактично поставив на коліна всіх українців винищенням мільйонів і залякуванням всіх інших мільйонів, тому що це був терор голодом. А будь-який терор - це в першу чергу залякування. Тому Сталін вже не заперечував і навіть підказав, щоби 1934 року проголосити Київ столицею радянської України", - пояснював історик Станіслав Кульчицький в коментарі Oboz.ua.
Перший день зі статусом столиці
Об 11 ранку 24 червня 1934 року до київського вокзалу прибули літерні поїзди (так називали поїзди, які перевозили важливих персон). Цей день супроводжувався масштабними акціями, був офіційно оголошений вихідним на Київщині.
Під час акцій на площі Червоних героїв Перекопу (нинішній Софіївській площі) було проведено мітинг у яких брали участь тисячі киян. Після цього відбувся воєнний парад й розширене засідання партії на стадіоні "Динамо".
Після перенесення столиці до Києва, у місті почались серйозні перебудови, які інколи призводили до непоправних втрат. Як приклад, щоб звести урядовий комплекс було ухвалено рішення зруйнувати Трьохсвятительську церкву. Сьогодні ж на її місці розташоване Міністерство закордонних справ України.
Також у 1934 році вирішили провести конкурс на проєкт Урядового центру з місцем для парадів, що зрештою призвело до знесення Михайлівського золотоверхого монастиря (його відбудували уже в 1990-х роках). Під загрозою знесення був і Софійський собор.
Чому Харків ніколи не був столицею України
В українські історії, у тому ж числі, за часів Галицько-Волинської держави чи Гетьманщини, статус столиці належав чи малій кількості міст: Галичу, Львову, Чигирину, Немирів, Глухіву й не тільки.
Під час російсько-української війни уряд Української Народної Республіки також неодноразово "переїжджав": до Вінниці, Рівного, Коростеня, які, своєю чергою, автоматично отримували відповідний статус.
Харкова не було в вищезгаданих списках, оскільки він був столицею саме УРСР й навіть двічі. Вдруге це відбувалося з 16 лютого по 10 березня 1943-го, коли Київ окупували німецько-фашистські загарбники. Тоді ж вважалось, що Харків зможе взяти на себе функції столиці, однак після другої окупації міста в березні - всі органи влади були евакуйовані.
"А якщо довго повторювати будь-яку дурницю (те, що Харків був першою столицею України, - ред.), вона застряє в голові. Тому і досі, за 30 років, після ліквідації Радянської України, столиця якої справді спочатку розташовувалась у Харкові, ми чуємо, що це перша столиця, немовби труп комуністичної влади тягне до нас свої руки з могили", - зазначав Ярослав Кульчицький.
Своєю чергою Київ розбудовувався за багато століть до виникнення радянської тоталітарної влади, і ще у 882 році був проголошений столицею Київської Русі.