На Київщині зберігся справжній скарб минулого – дерев’яний водяний млин, який ще називають "останнім із могикан".
Фотографіями з цієї памʼятки поділились в "Україна Інкогніта".
Його унікальність не лише в поважному віці, а й у винятковій конструкції: два колеса, два механізми та два окремі жорна. Колись річка Красна володіла такою силою, що без зусиль приводила в рух ці механізми, дозволяючи млину, попри скромні розміри, перемелювати значні обсяги зерна.
Улас Самчук у своїй "Волині" описував подібні млини як місце, де після жнив селяни чекали своєї черги тижнями. Привозили збіжжя, брали із собою їжу та горілку і влаштовували своєрідний "відпочинок" – їли, пили та вели довгі розмови про життя.
Попри свою історичну цінність, цей млин не має офіційного статусу пам’ятки, а отже, не перебуває під державною охороною. Востаннє його реставрували у 1948 році, а на одному з жорнових каменів зберігся напис "1950". Наразі Обухівська міська рада планує створити комісію для обстеження млина, проте чи будуть у її складі справжні фахівці – питання відкрите.




