Київ вражає не лише архітектурою та культурною спадщиною, але й глибокою історією, яка багата на легенди й містичні перекази.
Які таємниці зберігають найвідоміші місця Києва – в матеріалі KyivTime.
Видубицький монастир
Історія, пов’язана з Видубицьким монастирем, згадується в "Повісті минулих літ" Нестора Літописця. До хрещення Русі князь Володимир Великий установив у Києві язичницький пантеон, де головним богом став Перун. Жителі міста поклонялися язичницьким богам, і на території нинішньої Володимирської гірки тоді стояло капище - язичницький храм, зокрема з дерев’яною статуєю Перуна, якому приносили жертви й молилися.
Саме з падінням язичництва та знищенням капища пов’язується назва "Видубицький". За легендою, після скидання ідола Перуна в Дніпро, він виплив біля урочища, де згодом і з’явився монастир.
Це викликало паніку серед людей, які були приголомшені побаченим і, біжачи вздовж берега, вигукували: "Видибай, боже, видибай!". Перун нібито почув ці заклики й з’явився з води саме біля урочища.
Пізніше місцевість отримала назву Видубичі, й там був заснований Видубицький монастир.
Києво-Могилянська академія та Поділ
Києво-Могилянська академія раніше вважалася одним із найвидатніших освітніх центрів Східної Європи. Вона була єдиним вищим загальноосвітнім навчальним закладом, відкритим для представників всіх станів. З академії випустилися чимало видатних діячів: філософів, істориків, архітекторів, гетьманів.
Академія розташована на київському Подолі - одному з найдавніших і найзагадковіших районів Києва, який овіяний численними легендами та містичними історіями. Одна з них розповідає про те, як філософ Григорій Сковорода, прогулюючись районом, вимовив: "Пахне смертю". Вже наступного дня в місті спалахнула епідемія чуми.
За іншими переказами, саме Поділ обирали для життя чаклуни, медіуми, відьми та упирі. Усе через нібито особливу енергетику.
Володимирський собор
У 1852 році митрополит Московський Філарет, бажаючи вшанувати 900-річчя хрещення Київської Русі, ініціював збір пожертв для спорудження нового храму. Уже до 1859 року вдалося назбирати 100 тисяч рублів, а через три роки, у 1862-му, було розпочато будівництво, яке тривало протягом 20 років.
Читайте також: Релігійний Київ: храми, в яких варто побувати у столиці
За радянських часів собор продовжував працювати та виконував роль кафедрального храму Києво-Галицької митрополії. Попри це, його роботу намагались неодноразово припинити. У 1929-му Київська міська рада вирішила створити у святині Всеукраїнський антирелігійний музей через "численні прохання трудящих".
З 1992 року Володимирський собор став Патріаршим кафедральним собором Української Православної Церкви (УПЦ) Київського Патріархату.
Нині собор відомий тим, що в ньому зберігаються мощі святої Великомучениці Варвари та Святителя Макарія. Цінності додають його розписи храму, над якими працювали майстри з різних країн. Однією з найвідоміших робіт є образ Богоматері з Немовлям, який прикрашає центральну частину вівтаря. За легендою, коли художник Віктор Васнецов вперше увійшов до храму, його охопило раптове просвітлення - перед його зором постала Богоматір з Немовлям. Саме це видіння він і втілив у своєму розписі.
Києво-Печерська лавра
Києво-Печерська лавра входить до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Монастир було побудовано ще у 1051-му. Свого часу Лавра стала одним із головних центрів утвердження християнства на теренах Київської Русі, а її вплив посприяв об’єднанню східнослов’янських земель.
Особливу славу лаврі принесли саме її печери, з якими пов’язано найбільше легенд і переказів.
Одна з легенд розповідає, що в цих печерах варяги заховали свої скарби - саме тому одну з них назвали Варязькою.
Інша ж легенда більш моторошна: згідно з нею, в найдальших закутках печер нібито є прохід до самісінького пекла.
Софія Київська
Заснування Софійського собору згадується в літописах із двома можливими датами - 1017 та 1037 роки. За переказами, собор зводили на замовлення князя Ярослава Мудрого, однак є інформація, що він лише продовжив справу, розпочату батьком - князем Володимиром.
Софійський собор є свідком багатовікової історії Києва, який пережив нищівну навалу монголо-татар у 1240-му, занепад і відродження в 14-17 століттях й не тільки.
Зокрема собор зберігає найбільший у світі ансамбль мозаїк і фресок першої чверті 11 століття.
Особливої цінності представляють мозаїки, що розташовані в головних частинах храму - центральному куполі та головному вівтарі. На них зображені головні фігури християнського віровчення, які розміщені відповідно до "небесної ієрархії".
Загалом у палітрі використано 177 різних кольорових відтінків.
На склепінні головного вівтаря Софійського собору розміщується Богоматір Оранта, з піднятими в молитві руками. З нею ж пов’язана давня легенда. Вважається, що Богоматір захищає місто від усіх лих і негараздів. І допоки стоїть Оранта в Софії Київській - стоятиме і сам Київ.
Андріївська церква
Історія Андріївської церкви нерозривно пов’язана з Андріївським узвозом, який, за переказами, отримав свою назву на честь апостола Андрія Первозваного. Згідно з легендою, у давнину на місці річки Дніпро було море. Коли апостол прийшов до Києва, він піднявся на пагорб, поставив хрест і прорік, що саме там засяє християнська віра.
Після встановлення хреста море "спало вниз", але його залишки збереглися під Андріївською горою. Через це в Андріївській церкві немає дзвонів, оскільки за легендою, якщо в них задзвонити, вода під пагорбом "прокинеться" й затопить усе місто.
Сам же Андріївський узвіз, на якому розташована церква, є одним із найпопулярніших місць у Києві. Узвіз часто називають також вулицею-музеєм, оскільки атмосфера там ніби застигла в часі, занурюючи туристів і містян у Київ кінця 19 - початку 20 століть.
Будинок з химерами
"Будинок з химерами" був зведений у 1901-1902 роках за проєктом архітектора Владислава Городецького. Будинок вирізняється не лише формою, а й казковою атмосферою: фасад прикрашений міфічними істотами, екзотичними тваринами та сценами полювання. Саме через ці скульптури споруда отримала свою народну назву.
Цікаво й те, що Городецький обрав для свого проєкту складну ділянку - на крутому схилі, над урвищем. Попри те, що будівництво на такому місці здавалося б неможливим, архітектору вдалось знайти необхідне рішення: він укріпив схил за допомогою бетонних паль, які створили "кам’яну подушку".
Будинок має незвичну кубічну форму з різною кількістю поверхів: з одного боку - три, з іншого - шість. Втім, це не лише архітектурна сміливість, але й точний розрахунок, який враховував рельєф ділянки.
Скульптурне оздоблення "Будинку з химерами" було створене за ескізами Городецького і реалізоване його другом - італійським скульптором Еліо Саля. Фасад прикрашають екзотичні тварини: там можна побачити носорогів, крокодилів, слонів і ящірок, які ніби визирають із колон. На даху облаштовані гігантські жаби й морські чудовиська.
Одна з легенд розповідає, що перед тим, як покинути будинок, архітектор Городецький наклав на нього прокляття. Після цього всі жителі будинку мали страждати, а врятувати ситуацію можуть тільки члени родини Городецьких. Ходили чутки, що всі контори, що були в цьому будинку, зазнали лиха: деякі збанкрутували, інші були розформовані, а працівники просто зникали без сліду.