Під час візиту до Києва варто звернути увагу на релігійні споруди, кожна з яких є унікальною частиною спадщини столиці. Ці пам’ятки створювались в різні епохи й відкривають шлях до глибшого розуміння тисячолітньої історії України.
В яких храмах Києва варто побувати та що відомо про їхню історію - в матеріалі KyivTime.
Києво-Печерська лавра
Києво-Печерська лавра є однією з найвизначніших пам'яток України, що входить до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вона також визнана одним із семи чудес України.
На території заповідника розташовано понад сто споруд, які мають значну історичну та культурну цінність, а у підземних печерах уже століттями зберігаються мощі святих.
Лавра спершу була монастирем, який у 1051 році заснували монахи Антоній і Феодосій у печерах неподалік літньої княжої Берестівської резиденції. В 11 столітті монастир став провідним центром християнства на теренах Київської Русі, а у 12 столітті отримав статус Лаври.
Загалом Києво-Печерська лавра відіграла ключову роль у формуванні давньоруської культури. Там працювали відомі літописці, зокрема Нестор, Никон і Сильвестр. Зокрема у її стінах було створено "Києво-Печерський патерик" – важливу пам’ятку, яка є одним із головних джерел історії Києва.
Володимирський собор
Володимирський собор розташований неподалік станції метро "Університет", за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 20. Це один із небагатьох храмів, зведених у період "нової забудови" часів Російської імперії, який вдалося зберегти під час радянської доби.
Ідея побудови храму в Києві, присвяченого князю Володимиру, належала митрополиту Київському та Галицькому Філарету (Амфітеатрову). У 1852 році він ініціював збір коштів на будівництво.
Проєктування собору доручили архітектору Івану Штрому. Пізніше креслення майбутнього храму затвердив імператор Микола I. За початковим задумом, собор мав отримати тринадцять бань.
Храм було відкрито вже у 1896 році. Його архітектурний стиль належить до неовізантійського напряму.
Розпис головної нави собору був виконаний художником Віктором Васнецовим. У розписі, крім традиційних релігійних сюжетів, увага приділялася історичним композиціям "Хрещення Русі" та "Хрещення Володимира". Також там намалювали портрети князів і княгинь, канонізованих православною церквою: князя Володимира, князя Андрія Боголюбського, святого Олександра Невського, княгині Ольги та інших діячів.
Крім того, у Володимирському соборі нині зберігаються мощі святої Великомучениці Варвари.
Софійський собор
Собор Святої Софії є однією з небагатьох архітектурних пам’яток часів Київської Русі, яка збереглася до наших днів. Храм розташований у самому серці столиці.
У період свого розквіту Софія Київська була головною християнською святинею Східної Європи та відігравала ключову роль в часи Київської митрополії. Зокрема у її стінах відбувалися важливі державні й церковні події.
Нині Софійський собор є всесвітньо відомою пам’яткою завдяки своїм унікальним фрескам і мозаїкам, створеним ще в 11 столітті. Загальна площа фресок перевищує 3000 квадратних метрів, а мозаїки займають 260 квадратних метрів.
Архітектурні параметри храму також вражають:
- довжина становить 41,7 метра;
- ширина - 54,6 метра;
- висота до зеніту головного купола сягає 28,6 метра.
Також собор відзначається й символізмом, який закладений у його архітектуру. Величні розміри, складна структура та багатий інтер’єр є втіленням середньовічної моделі Всесвіту, а зовнішній вигляд храму нагадує образ Небесного Єрусалиму.
Стіни собору викладені з натурального каменю, зокрема рожевого кварциту і граніту. Архітектурний силует храму має форму піраміди: центральний великий купол оточують 12 менших куполів. До нього з трьох сторін примикають зовнішня одноярусна та внутрішня двоярусна галереї.
Центральний купол і головний вівтар храму прикрашені унікальними мозаїками, що є зразком мистецтва 11 століття.
Михайлівський Золотоверхий монастир
Михайлівський Золотоверхий монастир - один із найстаріших і найвеличніших храмів Києва, який вражає своєю архітектурою. Перші згадки про нього з’являються в літописах 1108 року. Саме в той період князь Святополк Ізяславич, онук Ярослава Мудрого, заклав перший камінь храму, присвяченого Архістратигу Михаїлу.
Цікаво, що на той час баня Михайлівського храму була єдиною у Києві, яка мала позолоту. Саме через це монастир отримав свою назву - "Золотоверхий".
Спочатку Михайлівська соборна церква була деревʼяною, що відповідало будівельним традиціям того часу. Згодом її перебудували, використавши мармур і камінь, а інтер’єр храму прикрасили мозаїками.
У сучасній історії Києва Михайлівський Золотоверхий монастир відіграв значну роль під час подій Євромайдану 2013-2014 років. Він став прихистком для протестувальників, місцем духовної підтримки та символом надії для багатьох учасників мітингів.
У Михайлівському соборі було організовано пункт збору медикаментів та іншої гуманітарної допомоги. Також туди доставляли поранених для надання першої допомоги й не тільки.
Хоральна синагога Бродського
Наприкінці 19 століття український підприємець і меценат Лазар Бродський вирішив звести власну хоральну синагогу. У 1897 році йому вдалося отримати офіційний дозвіл на будівництво, і вже за рік споруду урочисто відкрили, присвятивши цю подію п’ятдесятирічному ювілею самого Бродського.
Архітектурна споруда поєднала два стилі - неороманський і неомавританський.
У 1926 році через радянську політику та ставлення до єврейської громади синагогу було закрито. Протягом наступних десятиліть будівлю використовували для різних потреб: спочатку як приміщення клубу, згодом - політичної школи, військового гуртка та школи з навчання шиттю.
У 1955 році там розмістили Київський академічний театр ляльок. Під час цієї трансформації з фасаду будівлі прибрали всі релігійні елементи. Також було добудовано новий фасад і реконструйовано верхній поверх.
У 1992 році президент України видав указ, який передбачав повернення всіх колишніх культових споруд їхнім релігійним громадам. Проте переселити Київський академічний театр ляльок із будівлі вдалося лише через п’ять років. Нині ця споруда має статус пам’ятки архітектури та є важливим історичним, а також культурним об’єктом.
Кирилівська церква
Кирилівська церква була заснована у 12 столітті в місцевості Дорогожичі. У період міжусобиць місце мало стратегічне значення для розвитку столиці. Саме там часто вирішувалася доля не лише численних князів, які претендували на київський престол, але інколи й самого міста.
Ця унікальна пам’ятка пережила багато випробувань: нашестя хана Батия, пограбування військами гетьмана Януша Радзивіла, численні пожежі та зміни свого статусу – від монастирського храму до лікарняної церкви. У радянський період була зруйнована дзвіниця Кирилівського монастиря. У 1960-х роках неподалік церкви пройшов руйнівний сель, який забрав сотні життів, однак сама пам’ятка встояла.
У 1929 році Кирилівська церква, зважаючи на її унікальну історичну та художню цінність, була офіційно оголошена державним музеєм-заповідником. Пізніше її включили до складу Державного архітектурно-історичного заповідника "Софійський музей". У 1994 році храм отримав статус пам’ятки національного значення.
Костел Святого Миколая
Костел Святого Миколая є римо-католицьким храмом, який також виконує функцію Будинку органної та камерної музики. Він є однією з найвідоміших і найкрасивіших архітектурних пам’яток столиці. Автором проєкту костелу був архітектор Владислав Городецький.
Колись у Києві існував лише один римо-католицький храм – Олександрівський костел. Однак зі зростанням кількості католиків у місті виникла потреба у зведенні ще одного храму. Так з'явилася ідея будівництва Костелу Святого Миколая.
У 1899 році конкурс на проєкт виграв архітектор Станіслав Валовський. Проте через відсутність достатнього досвіду йому не вдалося реалізувати задум. Втілення проєкту доручили Владиславу Городецькому, який вніс до нього низку змін і доповнень, адаптувавши проєкт до реальних умов будівництва.
Того ж року було розпочато будівництво храму, яке тривало десять років. У 1909-му спорудження костелу завершили. Усі витрати на зведення храму покривалися виключно коштом пожертвувань католицької громади.
У 1933 році костел зазнав пограбування, а згодом його переобладнали під складське приміщення. Під час Другої світової війни, у 1943-му, будівля постраждала внаслідок обстрілу та пожежі. Після завершення війни костел частково відновили.
У 1980 році споруду перетворили на Будинок органної та камерної музики. З 1992-го в костелі почали регулярно проводити богослужіння.
Свято-Введенський монастир
Введенський монастир заснувала Матрона Олександрівна Єгорова, яка після смерті чоловіка отримала у спадок значні фінансові ресурси. Кошти дали їй можливість реалізувати давню мрію - створити жіночу чернечу громаду.
Однак для цього проєкту була необхідна простора територія. Єгорова почала скуповувати нерухомість на Печерську. Згодом їй вдалося викупити всі будівлі в межах цілого кварталу, що забезпечило потрібний простір для створення громади.
У 1878 році було урочисто відкрито жіночу громаду, площа якої становила близько п’яти тисяч квадратних метрів. У головній будівлі громади облаштували церкву.
Єгорова, своєю чергою, прийняла постриг і стала першою настоятелькою громади. Після її смерті громада отримала у спадок значний статок, а також усе нерухоме майно, яке належало засновниці.
Станом на 1891 рік громада володіла вісьмома будівлями, а також доглянутим фруктовим садом. Вже у 1901 році за указом Святішого Синоду жіноча громада отримала новий статус і була перетворена на Свято-Введенський монастир. А у 1996 році монастир став чоловічим.
Андріївська церква
Андріївська церква – православний храм, названий на честь святого Андрія Первозваного і збудований у стилі бароко. Церква була зведена за проєктом архітектора Бартоломео Растреллі.
У 1215 році на місці, де зараз стоїть Андріївська церква, була зведена Хрестовоздвиженська церква. Вона проіснувала до початку 17 століття, після чого на її місці побудували дерев'яний храм. Однак цей храм не зберігся – наприкінці 17 століття він був знищений пожежею.
Андріївська церква будувалася в період із 1747 по 1762 роки.
Церква має однобаневу конструкцію з п’ятибанним завершенням і хрестоподібну форму. Її розміри складають 31,5 метра в довжину та 22,7 метра в ширину. У кутах храму розташовані декоративні вежі, які спираються на масивні стовпи.
Церква Миколи Чудотворця на воді
Ідея зведення першого в Україні та Європі храму на воді належала Миколі Славову, президенту компанії "Укррічфлот".
Улітку 2003 року неподалік річкового вокзалу розпочали підготовчі роботи для зведення храму Святого Миколая Чудотворця. Було проведено розчищення та укріплення дна в місці майбутнього будівництва. Уже 19 грудня того ж року митрополит Володимир заклав у фундамент майбутньої церкви пам’ятну капсулу.
Будівництво храму просувалося дуже швидкими темпами. У травні 2004 року на куполі споруди було встановлено хрест, а вже 7 липня того ж року, у день святкування Різдва Іоанна Хрестителя, храм освятив митрополит Володимир.
Сьогодні храм на воді служить місцем для проведення богослужінь. Крім того, всі, хто збирається в далеку подорож на воді – як члени екіпажів, так і пасажири, – можуть отримати там благословення перед мандрівкою.