У 1928 році в Києві на Шулявці з’явився надзвичайний культурний осередок — Київська кінофабрика. Згодом вона трансформувалася у Національну кіностудію художніх фільмів імені Олександра Довженка, що стала знаковим центром кіновиробництва не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Про це пише "Telegraf".
Майже століття потому ця установа залишається одним із головних рушіїв українського кіномистецтва. Детальніше про її шлях — далі.
Як усе починалося
Ініціатором створення кінофабрики виступило Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ), яке у 1920-х роках активно формувало кіногалузь України. Для нового кіновиробничого хабу обрали територію колишнього іподрому, яка вирізнялася зручним розташуванням та можливістю розмістити великі знімальні павільйони.
Проєкт архітектурного комплексу створив Валеріан Риков разом зі студентами Київського художнього інституту. Головний павільйон площею понад 3500 м² став найбільшим у Європі на той час, дозволяючи знімати кілька фільмів одночасно, використовувати масштабні декорації, техніку і навіть літальні апарати.
Перші зйомки: від нічних кадрів до кінохітів
Дебютною стрічкою на ще недобудованій кінофабриці став фільм "Ванька і Месник" у постановці Акселя Лундіна. Зйомки відбувалися вночі — вдень на майданчику все ще працювали будівельники.
Після офіційного запуску студія швидко набрала обертів. Серед перших знакових робіт — "Ясла" Михайла Кауфмана та "Одинадцятий" Дзиґи Вертова (Давида Кауфмана). Ці фільми стали прикладом новаторського мислення у кіномистецтві та класикою українського кіноавангарду.
Етапи розвитку: від фабрики до національної студії
Згодом кінофабрика змінює профіль, перетворюється на студію науково-популярних фільмів, а далі — на сучасну Національну кіностудію імені Олександра Довженка. Вона й досі є одним із найважливіших кіновиробничих осередків України, з широкою технічною базою: п’ять павільйонів, цехи для спецефектів, костюмів, реквізиту.
Саме тут працювали легендарні кінорежисери — Олександр Довженко, Юрій Іллєнко, Сергій Параджанов. Їхні фільми стали надбанням світового кіно і здобули численні міжнародні відзнаки.
Кіностудія сьогодні: спадщина й майбутнє
Нині територія студії охоплює від 14 до 17,5 гектарів і включає вісім павільйонів, один із яких — найбільший у Європі (понад 2500 м²). Тут створені умови для зйомок фільмів будь-якої складності: є натурні басейни, майданчики для трюків, повноцінна інфраструктура.
На території функціонує музей, присвячений Довженку, який працює вже понад 66 років. Крім кіновиробництва, студія стала осередком сучасної культури — тут проводяться виставки, музичні фестивалі, концерти, артзаходи.
Екскурсії: зазирнути за лаштунки кіно
Студія відкрита для відвідувачів. Екскурсії дають можливість не лише дізнатися історію кінофабрики, а й побачити її у дії:
- Групова екскурсія (до 25–30 осіб, 1,5–2 години): Прогулянка територією, огляд Довженківського саду, пам’ятників митцям кіно, музей Довженка, автентичні костюми та реквізит.
- Індивідуальна екскурсія (до 10 осіб, 2–3 години): Глибше занурення в процес створення фільмів, відвідування виробничих цехів — костюмерної, звукозапису, столярного та інших.
Усі екскурсії проводяться українською мовою досвідченими гідами. Частина доходу скеровується на підтримку ЗСУ, що робить відвідини студії не лише пізнавальними, а й суспільно значущими.
Кіностудія — жива історія українського кіно
За майже 100 років студія на Шулявці стала символом української культури, платформою для новаторських ідей, місцем, де народжується нове українське кіно. Вона продовжує бути джерелом натхнення для нових поколінь митців, зберігаючи зв’язок між минулим, теперішнім і майбутнім нашого кінематографа.