Київський фунікулер почав обслуговувати пасажирів ще у 1905 році. Мало хто пам’ятає, що його перша лінія була коротшою за сучасну, а обладнання та вагони для нього замовляли у Швейцарії.
Про це пише OBOZ.UA.
Механізм зберігся до наших днів і понад століття залишається улюбленою атракцією як киян, так і гостей столиці.
До початку XX століття шлях із Подолу до Верхнього міста був справжнім випробуванням. Мешканцям доводилося долати численні дерев’яні сходи або робити великий гак на трамваї. Проблема сполучення між двома частинами міста була настільки гострою, що її вирішенням зайнялися провідні інженери.
Ідея створення фунікулера, який би з’єднав Михайлівську гору та Боричів Тік, належала інженеру Артуру Абрагамсону. Реалізацію проєкту довірили іноземним фахівцям, а ключове обладнання – двигуни, візки та гальмівну систему – замовили у Швейцарії, відомій своєю експертизою у будівництві канатних доріг. Це, за задумом авторів, гарантувало надійність конструкції навіть на складних київських схилах.
У травні 1905 року відбулося урочисте відкриття фунікулера, який тоді називали "Михайлівський електричний канатний підйомник". Лінія була коротшою за сучасну на 38 метрів, а нижня станція розташовувалася на вулиці Боричів Тік. Попри це, "швейцарський ліфт" відразу став популярним і перевозив близько пів мільйона пасажирів на рік.
Проте історія підіймача мала й драматичні моменти. Влітку 1928 року під час заміни канату трапилася серйозна аварія: верхній вагон зірвався з кріплень і зруйнував нижній. На щастя, у вагонах нікого не було.
У 1928–1929 роках провели давно заплановану реконструкцію. Вона дозволила усунути головний недолік початкового проєкту – подовжити лінію та перенести нижню станцію до Поштової площі, у місце, яке стало звичним для киян. Після цього фунікулер набув сучасного вигляду.