Відео, опубліковане 27 червня на Facebook-сторінці голови Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації, мало привернути увагу до стану міжшкільного плавального басейну "Олімпік". Натомість воно відкрило значно ширший конфлікт: між адміністрацією басейну, школою №115, батьками учнів і мешканцями району, які роками не можуть зрозуміти, кому фактично служить цей об’єкт, як ним управляють і чому приміщення, якими користувалася школа, тепер опинилися в центрі суперечки.
Басейн "Олімпік" — це окремий позашкільний навчальний заклад із власним юридичним статусом. У 2024 році Київська міська військова адміністрація видала йому ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері позашкільної освіти; у документі вказано код ЄДРПОУ 36854144 та місцезнаходження: Київ, вул. Кавказька, 10.
Водночас фізично басейн пов’язаний зі школою №115: вони розташовані за однією адресою, мають спільну історію будівництва як єдиного комплексу, з’єднані між собою і, за словами громади, мають спільні або залежні інженерні комунікації.
Саме тому нинішній конфлікт не можна звести до формального питання: "чиї це кімнати за техпаспортом". Йдеться про приміщення у блоці басейну, які багато років використовувала школа: класи, кабінети, простори для гуртків, самоврядування, додаткових занять і дитячого розвитку. Батьки стверджують, що ці кімнати завжди сприймалися як частина шкільного простору, а після капітального ремонту та оновлення технічної документації у 2017 році вони нібито були віднесені вже до басейну. Якщо це так, ключове питання звучить просто: хто, коли і на підставі яких документів змінив баланс приміщень, які роками обслуговували потреби школи?
Закритість, гроші та питання без відповідей
Окремо громаду обурила не лише тема приміщень, а й публічні пояснення адміністрації басейну. У коментарях під відео мешканці району масово пишуть, що навіть не знали про реальну роботу басейну або не могли потрапити туди: телефони не відповідають, актуального розкладу немає, зрозумілого механізму запису дітей не оприлюднено, інформація про тренерів і групи відсутня або неочевидна. Для об’єкта, який позиціонується як освітній і дитячий, це критично. Якщо басейн працює, громада має бачити відкритий розклад, умови запису, контакти відповідальних осіб, перелік тренерів, правила безпеки та інформацію про платні чи безоплатні заняття.
Саме питання оплати стало ще однією болючою точкою. Частина батьків у коментарях пише, що платила близько 300 гривень за заняття, тоді як у публічній комунікації звучить теза про безкоштовність або соціальну функцію басейну. Тут потрібна не емоційна відповідь, а документи: чи були це офіційні платежі, благодійні внески, батьківська допомога, орендна модель або інша форма фінансування. Громада має право знати, хто саме отримував ці кошти, на що вони витрачалися і чому при цьому об’єкт роками перебуває у стані, який тепер потребує чергового бюджетного ремонту.
Історія басейну справді мала суспільне значення. У презентаційних матеріалах самого "Олімпіка" зазначалося, що заклад створено у 2008 році, а в 2015–2016 навчальному році його відвідували 1275 учнів шкіл Солом’янського району. Там же згадувалися основні завдання басейну: збереження здоров’я, розвиток фізичних здібностей, формування навичок плавання, корекція постави. Тобто мова не про приватний спортивний клуб і не про приміщення "для обраних", а про інфраструктуру, яка мала працювати для дітей району.
Старі ремонти, нові претензії
Та довіра до управління цим об’єктом похитнулася давно. У 2018 році Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА оприлюднив результати планового аудиту щодо виконання програми економічного і соціального розвитку Києва за 2017 рік у частині капітальних ремонтів. У звіті йшлося про системні порушення при визначенні вартості робіт, втрати бюджету, неефективне використання коштів та неналежний технічний нагляд. Серед перевірених об’єктів був і капітальний ремонт приміщень плавального басейну "Олімпік" на вул. Кавказькій, 10, який виконувало ПП "Нова Будова" на замовлення Управління освіти Солом’янської РДА; аудитори зафіксували завищення вартості виконаних робіт.
Саме тому нинішні заяви про те, що стан басейну зіпсували орендарі, потребують окремої перевірки. Якщо обладнання або приміщення після орендарів приймалися назад, мають існувати акти приймання-передачі, дефектні акти, претензії, листування, рішення балансоутримувача або замовника робіт. Якщо ці документи підписувалися без зауважень, виникає питання: чому відповідальність за стан об’єкта тепер перекладається на попередніх користувачів? Якщо ж зауваження були, чому громада досі не бачить публічної інформації про претензійну роботу, відшкодування збитків або службові висновки?
Безпека дітей і прозорість управління
Не менш важливе питання — безпека. У коментарях люди пишуть про грибок, поганий технічний стан, проблеми з укриттям, вентиляцією та комунікаціями. Якщо басейн пов’язаний зі школою інженерно, будь-яке "відокремлення" або перерозподіл приміщень не може відбуватися лише на папері. Потрібна технічна оцінка: як працюватимуть вода, тепло, вентиляція, евакуаційні виходи, укриття, санітарні умови, доступ дітей і відповідальність за безпеку. Інакше ремонт може перетворитися не на відновлення дитячої інфраструктури, а на чергове вкладення бюджетних коштів у проблемний об’єкт без зрозумілої моделі роботи.
Громада фактично просить не зупинити басейн і не залишити дітей без плавання. Навпаки: люди хочуть, щоб басейн нарешті працював прозоро, регулярно, безпечно і для дітей району. Але перед тим, як просити нові кошти з бюджету, адміністрація закладу, управління освіти та районна влада мають відповісти на базові питання: кому належать спірні приміщення за первинною і чинною технічною документацією; чому вони роками використовувалися школою; хто ініціював їх переоформлення; які ремонти проводилися у 2017 році; хто приймав роботи; хто відповідав за технічний стан після орендарів; скільки дітей реально відвідували басейн останніми роками; які кошти збиралися з батьків; хто тренував дітей; чи є чинні санітарні, пожежні та безпекові висновки.
Довіру відновлять не заяви, а документи
Публічна позиція басейну, оприлюднена після хвилі критики, наголошує на законності, прозорості, безпеці дітей і необхідності вирішувати питання у правовому полі. Це правильні слова. Але тепер вони мають бути підтверджені документами, відкритими даними та управлінськими рішеннями. Бо правове поле — це не лише посилання на технічну документацію, яка зручна одній стороні. Це також доступ громади до інформації, захист інтересів школи, відповідальність посадових осіб і пріоритет дітей, які щодня навчаються у переповнених класах.
Ситуація з басейном "Олімпік" стала показовою для всього району. Вона демонструє, як шкільна інфраструктура може опинитися заручником технічних паспортів, орендних історій, ремонтів, управлінської непрозорості та слабкої комунікації. Якщо районна влада справді хоче відновити довіру, першим кроком має бути не черговий кошторис, а публічний аудит: документи до і після 2017 року, акти приймання, договори оренди, фінансування ремонтів, розклад занять, тарифи, штат тренерів, технічні висновки і план безпечної роботи басейну.
Діти Солом’янського району мають право і на басейн, і на нормальні шкільні приміщення. Але вони не повинні платити за управлінський хаос — ні грошима батьків, ні втраченими класами, ні ризиками для безпеки. Тому історія "Олімпіка" потребує не кулуарного врегулювання, а відкритого розгляду за участі школи, батьків, громади, депутатів, районної адміністрації та профільних служб. Бо головне питання сьогодні не в тому, хто голосніше говорить про дітей. Головне — хто готовий показати документи і взяти відповідальність.