Київ має багату архітектурну спадщину, яка формувалася протягом багатьох століть. Чимало споруд стали звичними для ока, хоча їхня історична та культурна цінність надзвичайна.
Які архітектурні пам'ятки Києва варто відвідати, та що про них відомо – в матеріалі KyivTime.
Києво-Печерська лавра
Києво-Печерську лавру заснували у 1051 році ще за правління князя Ярослава Мудрого. Назва ж пов'язана з печерами, у яких мешкали перші ченці. Згодом на території обителі звели дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а сам монастир поступово розрісся й став одним із головних центрів християнського життя на Русі.
Протягом століть лавра неодноразово переживала пожежі й руйнування під час нападів на Київ, але її завжди відбудовували. За радянської влади монастир навіть закрили, а духовенство виселили. Втім, чернецьке життя і богослужіння відновили в 1988 році.
Після проголошення незалежності України Києво-Печерську лавру внесли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Нині на території комплексу розташовані печери, дзвіниці та більше десятка храмів різних епох.
Золоті ворота
Золоті ворота збудували у період з 1017 по 1024 роки. Свого часу споруда була головною брамою до "міста Ярослава". Через неї ж до столиці в'їжджали посли інших країн.
Після монгольського вторгнення у 1240-му Золоті ворота втратили своє оборонне значення і з часом почали занепадати. У 17 столітті браму частково відновлювали, але згодом вона знову опинилася в занедбаному стані. Пізніше споруду визнали аварійною та засипали землею.
У першій половині 19 століття, під час археологічних досліджень у Києві з-під землі дістали дві стіни воріт довжиною близько 25 метрів і висотою майже 8 метрів. Після проведення відновлювальних робіт пам'ятку відкрили та освятили. У наступні десятиліття її регулярно укріплювали.
Нині Золоті ворота працюють як музей, де можна оглянути фрагменти фундаменту, фрески та артефакти, що були виявлені під час розкопок.
Житній ринок
Житній ринок є найдавнішим ринком Києва, попри те, що нинішню будівлю відкрили лише у 1980-му. Річ у тім, що торгівля на цьому місці існувала ще за часів Київської Русі, передусім зерном, що, до речі, й закріпило назву.
Під час будівництва сучасної будівлі первісна концепція передбачала багаторівневий критий ринок, площу та готель, але зрештою було реалізовано варіант без готелю з 1350 торговими місцями. На момент проєктування це був найбільший критий ринок у Європі.
Архітектурною особливістю ринку є залізобетонна стеля завтовшки лише 5,7 сантиметра. Фасад, своєю чергою, оздобили металевим панно Анатолія Домнича "З варягів у греки", яке розповідає про минуле Подолу, що був частиною торгового шляху від Балтійського моря до Константинополя.
На жаль, від моменту відкриття ринок не проходив капітального ремонту, що призвело до його поступового занепаду. У вересні 2025-го будівлю внесли до переліку об'єктів культурної спадщини.
Київський бактеріологічний інститут
На Байковій горі збереглася будівля колишнього Київського бактеріологічного інституту, що була зведена в 1896 році. Колись там була установа, де виготовляли сироватки й вакцини та застосовували сучасні на той час методи лікування і профілактики інфекцій.
За зовнішнім виглядом Київський бактеріологічний інститут радше нагадує палац, ніж медзаклад. Двоповерхова споруда у стилі неоренесанс вирізняється інтер'єром: маршові сходи з кованими поруччями, колони, мозаїки, метласька плитка та гіпсова ліпнина.
Київський міський будинок учителя
Спочатку будівлю відкрили як Педагогічний музей імені Цесаревича Олексія, який використовували для навчання освітян. Втім, з часом роль споруди неодноразово змінювалася. Наприклад, у 1917-му там розмістилася Українська Центральна Рада (УЦР).
Загалом за свою історію будівля неодноразово переживала складні періоди. За радянської влади музей переформатували на пропагандистський центр, під час Другої світової війни споруда зазнала серйозних руйнувань, а в роки німецької окупації використовувалася як культурний осередок.
Після здобуття незалежності України будівля все ж повернулась до джерел. Нині там розміщені Педагогічний музей, філія Державної науково-педагогічної бібліотеки імені Сухомлинського та музейний відділ, присвячений подіям Української революції 1917-1921 років.
Національна опера України
Сучасну будівлю київської опери збудували за проєктом архітектора Віктора Шретера наприкінці 19 століття. Вона стала другою в історії театру, оскільки попередній театр, зведений у 1856-му за проєктом Івана Шторма, згорів внаслідок пожежі.
Нову будівлю відкрили у вересні 1901 року. У період Української Народної Республіки та УРСР театр продовжував роботу і кілька разів змінював назву. У 1983-1988 роках було проведено капітальну реконструкцію: перероблено залаштункову частину, розширено сцену, збільшено оркестрову яму та встановлено новий орган.
Архітектура театру зберігає риси неоренесансу з мозаїками, мармуровими сходами та великою люстрою в головній залі.
Будинок з химерами
Будинок з химерами, розташований на вулиці Банковій, вирізняється незвичним виглядом і декором. Його звели на початку 20 століття за проєктом архітектора Владислава Городецького. Фасади пам'ятки прикрашені численними скульптурами фантастичних істот, тварин і мисливських сюжетів, завдяки чому будівля й отримала свою назву. Ескізи скульптур створив сам Городецький, а виконав їх італійський скульптор Еліо Саля.
Цікаво й те, що для будівництва архітектор обрав ділянку над крутим урвищем. Попри те, що це ускладнювало роботи, інженерні рішення з використанням бетонних паль дозволили надійно закріпити споруду. Будинок має незвичну форму: з одного боку він налічує три поверхи, а з іншого - шість.
Андріївська церква
Андріївська церква є пам'яткою барокової архітектури 18 століття. Проєкт храму належить італійському архітектору Франческо Бартоломео Растреллі.
Будівництво церкви тривало з 1744 по 1754 роки, у часи правління імператриці Єлизавети Петрівни. Храм зводили на місці давніших церков, які існували там орієнтовно з 1215 року.
Існує популярна легенда, яка пояснює, чому в пам'ятки немає дзвонів. За переказами, святий Андрій, коли прийшов до Києва, встановив хрест на місці сучасного храму, після чого море відступило й сховалося під землею. Втім, з першим дзвоном на горі море знову вийде на поверхню та затопить Київ і Лівобережжя.
Михайлівський Золотоверхий монастир
Михайлівський Золотоверхий монастир заснували у період з 1108 по 1113 роки, за часів правління князя Святополка Ізяславича. Раніше там зберігалися мощі святої великомучениці Варвари й ховали київських князів.
У 1240-х роках під час монгольської навали монастир зазнав серйозних руйнувань, зокрема були втрачені позолочені бані. Пізніше комплекс відновили, а протягом 16 століття його відбудували та розширили.
У 20 сторіччі радянська влада вирішила ліквідувати монастир, аби звести на його місці урядовий центр. На щастя, частину мозаїк та фресок все ж вдалось врятувати.
На початку 1990-х Українська православна церква Київського патріархату почала збір коштів на відтворення Михайлівського собору. Відбудову було завершено у 1998 році, після чого монастир знову запрацював.