Поблизу станції метро "Лісова" київської підземки знаходиться завод "Радикал", що має понад 200 тисяч тонн ртутних відходів. Свого часу він був одним із лідерів радянської хімічної промисловості.
Завод на площі 60 гектрарів звели у часи СРСР, де виробляли рідкісну хімічну продукцію для оборони, енергетики та промисловості. Спершу промисловий об’єкт назвали "Завод №1000" через його секретність, а вже згодом як "Радикал". Робота була вигідною з огляду на високі зарплатні та змогою вийти швидше на пенсію.
Натомість умови праці були доволі ризикованими, адже фахівці мали дихати парами ртуті й хлору. Спершу завод був за межами міста, проте в 1970-х територія стала околицею Києва.
Підприємство ввели в експлуатацію за два роки зведення — у 1951-му. На повну потужність роботу вели з 1954 року. Основною продукцією були хлор, бертолетова сіль, каустична сода, каучук, сірчана і соляна кислоти, поролон, пінополіуретан, гермобутил та хімічні засоби для захисту рослин.
Особливою стала речовина ДДТ для боротьби з комарами та сараною. З 1970-го її забороняли через накопичення в організмах людей та тварин.
Також був цех, де виготовляли натрій та хлор, шляхом електролісу солі та води. Задля цього використовували ртуть у електрогальванічних ваннах. Відпрацьовану пульпу з електрогальванічних ванн зливали в озеро на території підприємства — це близько 10 кг ртуті з кожної тонни.
Іноді на підприємстві були аварії, тож район накривали хмари хлору жовтого відтінку. Колір змінювала й річка Дарниця через хімічні речовини. У деяких цехах працювали навіть з радіоактивними речовинами.
Закриття заводу: що сталося
Наприкінці 1980-х завод почали модернізувати, проте з початком незалежності він занепав. Попри поділи у 1994-му, завод збанкрутував. Зберігання хімікатів було з порушенням усіх норм безпеки, а цех був сильно забрудненний ртуттю, тож виробництво зупинили.
На території заводу зберігалося 134,5 тонни ртуті, 117 тонн олеуму, 109 тонн сірчаної кислоти та 62 тонни соляної кислоти. Ще як мінімум 44 тонни ртутних шламів та 486 тонн шламів соляних розчинів. 12,5 тонни аміаку, 3192 кг твердих радіоактивних відходів та ще 2500 тонн інших хімічних відходів.
Перше очищення території провели вже у 2000-му — на це скерували 2 мільйони гривень, що на той час дорівнювало мільйону доларів. Територію не охороняли, тому звідти крали метали. Одного разу через недбалість розлили кілька тонн ртуті, що і досі знаходиться в ґрунті.
Завод називають другим Чорнобилем, адже рівень ртутних парів у повітрі перевищує норму в 30 разів. Особливо небезпечно там влітку при сонячній погоді. Слід зважати й на те, що вітер розвіює містом небезпечні речовини. Попри це поруч будують ЖК Urban Park, а неподалік є ринок й водойми.
Переробити залишки ртуті вже неможливо через окупацію Горлівки, а ідею збудувати в Чорнобильській зоні відчуження спеціальне сховище для ртутних відходів також не реалізували. У 2021 році заявили, що на повну демеркуризацію території потрібно не менше мільярда гривень й технічна допомога європейських партнерів. Однак допоки цим питанням не займаються, кияни вдихають небезпечні речовини.