Після дев’яти років роботи припинив своє існування Межигірський притулок для лебедів. Птахи, які раніше мешкали на території парку, перейшли у власність Межигір’я.
Про це йдеться у дописі Сергія Григор’єва, українського біолога та куратора зоопарку резиденції "Межигір’я".
Він зазначив, що офіційна сторінка парку повідомила, що нових лебедів на реабілітацію більше не прийматимуть.
Також біолог додав, що останнім часом до нього звертається багато людей із проханням допомогти врятувати птахів. Проте через відсутність можливості утримувати лебедів він змушений направляти всіх до організацій, що займаються порятунком тварин. Ці установи займаються лікуванням і допомогою птахам, але не мають можливості їх утримувати.
Попри те, що парк належить Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України й займає територію у 140 гектарів, створення притулку чи реабілітаційного центру для тварин тут не передбачене. Основна функція парку – це місце відпочинку, орієнтоване на розвиток паркового мистецтва, догляд за клумбами, проведення екскурсій та просвітницьку діяльність.
Що з птахами зараз
Протягом року Григор’єв намагався підтримувати притулок власними силами та коштом волонтерської діяльності, сподіваючись зберегти його. Окрім лебедів, він доглядав за гусьми, качками, голубами та навіть страусами. Історично притулок функціонував при Межигірському Спасо-Преображенському монастирі, якому належать землі нижньої частини парку, зокрема територія Ракового озера. Було сподівання, що притулок залишиться саме там, але наразі це питання так і не вирішене, оскільки юридично ця земля перебуває у власності парку.
На жаль, продовжити роботу притулку в іншому місці поки що неможливо. Лебеді, які раніше мешкали в Межигір’ї, мали простір для вільного пересування – вони жили на чотирьох ставках, мали доступ до 11 гектарів трав’яного поля, могли пастися та перелітати з однієї водойми до іншої. Крім того, ця територія була унікальною, оскільки розташовувалася поруч із Київським водосховищем та на міграційному шляху лебедів трьох видів, які пролітають тут навесні та восени.
Рік безоплатної роботи та волонтерства, витрати на корми та перевезення майна суттєво вдарили по фінансовому становищу біолога: фактично, після десятиліття діяльності, він опинився на вулиці. Дрібних птахів вдалося тимчасово розмістити у знайомих у промисловому приміщенні, а також у підвалі. Майно притулку частково передали знайомим, а частину довелося залишити просто неба – на городах та у дворах.
Григорʼєв додав, що якщо Межигірський монастир зможе отримати право на частину парку, можливо, притулок вдасться відновити. Наразі будь-яка допомога буде вкрай важливою, тому біолог у своєму пості надав реквізити для підтримки.