Київська дитяча залізниця - це місце, де діти разом з батьками можуть дізнатися більше про світ цього транспорту. Від моменту заснування залізниця пройшла через періоди розвитку та занепаду, майже зникла, але згодом отримала нове життя.
Що відомо про це місце та скільки нині коштує квиток – читайте в матеріалі KyivTime.
Як працює дитяча залізниця
Дитяча залізниця є зменшеною версією справжньої, і там можна знайти багато всього, що є на великих вокзалах. Фактично це вузькоколійна залізниця, якою їздять справжні, але трохи менші за розмірами потяги.
Відмінність полягає в тому, що на дитячій залізниці майже всю роботу виконують учні київських шкіл, які планують пов’язати своє майбутнє з цією сферою. Вони керують локомотивами, перевіряють квитки, працюють на станціях, слідкують за графіком руху потягів й не тільки. Усі процеси координує Рада юних залізничників - вона відповідає за роботу змін, навчання, заходи та ухвалення рішень.
Двічі на рік, у літній та зимовий періоди, Київська дитяча залізниця відкриває сезон і у вихідні катає всіх охочих у Сирецькому парку.
Будівництво дитячої залізниці
Ідея будівництва виникли ще у 1935-1936 роках. Планувалося збудувати трикілометрову колію, дві станції, депо, водонапірну башту, два мости та тунель. Рухомий склад мав включати паротяг, теплотяг, електротяг і дев’ять вагонів різного призначення. Родзинкою була масштабність: окрім залізниці, проєкт включав також дитячі автомобільні дороги та річковий порт із виходом на залізницю. Зрештою, цей план так і залишився нереалізованим.
Вдруге плани будівництва дитячої залізниці зʼявилися вже після завершення Другої світової війни. Обговорення ініціативи розпочалося влітку 1950-го. Планували будувати на пустирі поблизу Бабиного Яру, який під час війни став місцем масових розстрілів мирного населення, військовополонених та інших людей нацистами. Таке "сусідство" викликало суперечки щодо вибору локації, які тривали майже два роки. Остаточне рішення щодо початку будівництва було ухвалене вже у 1952-му.
До будівництва були долучені працівники залізниці, робітники та службовці промислових підприємств, студенти вищих навчальних закладів, учні технікумів і шкіл. Виготовленням шести дерев’яних вагонів займався Київський вагоноремонтний завод.
Перед відкриттям було також збудовано петлю довжиною 1,9 кілометра. У місці, де сходилися обидві гілки, звели станцію "Технічна", яка згодом була перейменована у "Вишеньку", а нині відома як "Залізнична". Окрім головного шляху, був також обгінний шлях і тупиковий. У петлі розташовувалися дві платформи без колійного розвитку, які називалися "Спортивна" (пізніше – "Яблунька", нині – "Київ-Пасажирський дитячий"), а також "Піонерська" (на той момент – головна станція дитячої залізниці).
Перший рейс
У серпні 1953 року Малою Південно-Західною залізницею пройшов перший поїзд.
Вже через рік протяжність залізниці була більшою в 1,5 раза і вже становила понад 3 кілометри. Це відбулося після того, як трест "Мосторемтоннель" звів віадук, який дозволив прокласти другу чергу залізниці через яр. Довжина мосту склала близько 100 метрів, а висота досягала 19,5 метра.
З введенням в експлуатацію нової ділянки зросла й кількість станцій. До вже наявних приєдналася "Комсомольська".
У другій половині 1950-х залізниця отримала тепловоз ТУ1-001. Через кілька років парк поповнився теплотягом ТУ2-021. У той же період старі дерев’яні вагони поступово замінили на нові суцільнометалеві вагони польського виробництва Pafawag.
Закриття малого кільця
У другій половині 1960-х у місцевості Волейків, поруч із Сирецьким парком, розпочали житлову забудову, а дитяча залізниця заважала містобудівним планам. Тоді ж обговорювались варіанти щодо перенесення залізниці в інші райони, зокрема на територію ВДНГ, однак пропозиція зрештою не отримала підтримку. Для перенесення довелося б вирубати близько 1,4 тисячі дерев. У підсумку було ухвалено рішення залишити дитячу залізницю на її попередньому місці, однак значно скоротити маршрут.
Приблизно в період з 1969 по 1972 роки станцію "Комсомольська" та ділянку колії до віадука демонтували. На звільненій території побудували лікарню. Колію від віадука приєднали до петлі поблизу платформи "Спортивна", замкнувши маршрут у кільце. Після цього загальна довжина дитячої залізниці скоротилася до 2,8 кілометра, у яких були сформовані велике та мале кільця.
У 1980-х роках станцію "Спортивна" перейменували на "Яблуньку", а рух малим кільцем було зупинено (відтоді його використовували виключно для відстою вагонів). У цей же період розпочалося оновлення рухомого складу: парк поповнився чотирма пасажирськими вагонами серії ПВ-40, а в 1991-му з заводу прибули два нові теплотяги ТУ7А.
Однак нові вагони виявилися недостатньо зручними в експлуатації порівняно з Pafawag. Проблеми виникли й із теплотягами: на одному з них було виявлено дефект двигуна, через що він кілька років простоював. Другий теплотяг також не довго перебував в експлуатації.
Занепад та відродження дитячої залізниці
Після 1990-х років для залізниці настали непрості часи. Паротяг Гр-336, що використовувався ще з дня відкриття залізниці, був придбаний компанією "Джерело", аби возити іноземних туристів. Тепловоз ТУ1-001 тим часом було виведено з експлуатації та поставлено на простій.
У 1999 році, в новорічну ніч, на станції "Піонерська" виникла пожежа, внаслідок якої згоріли всі станційні споруди, у тому ж числі й унікальний дерев’яний вокзал, збудований ще у 1950-х. Того ж року "Піонерську" демонтували, а тепловоз ТУ1-001, розрізали та здали на брухт. Пізніше зловмисники майже повністю розграбували тепловоз ТУ2-021.
Починаючи з 2001 року, ситуація на дитячій залізниці почала потроху покращуватись. Вдалося повернути до життя один із теплотягів, оновили станцію "Яблунька", а на станції "Вишенька" почалось будівництво нового депо.
Юні залізничники отримали сучасний навчальний корпус, а частину старих вагонів Pafawag відреставрували. Водночас довелося остаточно попрощатися з теплотягами серії ТУ2.
Знаковою подією стало повернення паротяга Гр-336, який проводив перший рейс після відкриття залізниці. За ці роки він возив туристів і навіть ненадовго перебував в Молдові. Перед поверненням до Київської дитячої залізниці паротяг відремонтували та пофарбували в яскраво-червоний колір.
У 2013-2014 роках до складу залізниці додали ще кілька відреставрованих вагонів. Робота з відновлення тривала й до 2017 року, коли вдалось оновити колійне господарство. Одночасно з цим було відкрито рух малим кільцем.
Реконструкція дитячої залізниці
У 2018-му на Київській дитячій залізниці стартувала масштабна реконструкція. Станцію "Вишенька" перейменували на "Залізничну", а "Яблуньку" - на "Київ-Пасажирський дитячий". На останній збудували мініатюрну версію Центрального вокзалу Києва, де з’явився черговий по станції, працюють каси для продажу квитків, є дикторське приміщення та адміністративні кімнати. Крім того, функціонує музей історії Південно-Західної залізниці.
Під час реконструкції було оновлено й інші платформи, а також навчальний корпус. Провели капітальний ремонт вагонів, теплотягів, а також знову відреставрували паротяг Гр-336, повернувши йому оригінальний чорний колір. Довжину маршруту збільшили до 5,6 кілометра.
У грудні 2019-го вперше з заснування залізниці стартував зимовий сезон. Тоді потяги прикрасили гірляндами.
У 2020 році залізницею почали курсувати нові потяги, два з яких оформили в ретро-стилі. У салоні розмістили фотографії, присвячені дитячій залізниці. Відтоді маршрутом почав курсувати окремий ретро-потяг, який складається з паротяга старого зразка, стилізованих вагонів, критого вагона та платформи.
Станом на 2025 рік діють такі ціни:
- квиток загальний вагон – 80 грн для дітей та 110 грн для дорослих;
- у ретро-вагон – 90 грн для дітей та 130 грн для дорослих;
- у вагон класу "Люкс" – 100 грн для дітей та 150 грн для дорослих.