28 червня Україна відзначає одне з головних державних свят – День Конституції. Цьогоріч з дня її ухвалення минає 29 років, але історія правотворення в нашій державі вимірюється століттями.
Тож KyivTime розповідає, що важливо знати про Конституцію України і як її затверджували.
Історія конституції в Україні
Руська правда
Вважаться, що коріння української конституції сягають ще часів князя Ярослава Мудрого, тобто 11 століття. Укладена ним "Руська правда" стала першим відомим зведенням прав на землях Київської Русі.
У документі були положення, які стосувалися кримінального, спадкового, торгового та процесуального законодавства. Хоча представники вищих верств мали привілеї, сам текст передбачав права на життя, здоров'я і майно для всіх вільних людей.
Метою документа було забезпечити можливість кожній стороні відстоювати свої права, а судам - мати основу для винесення справедливих рішень.
Перша юридична конституція
На теренах сучасної України, зокрема на Правобережжі, свого часу діяла Конституція Речі Посполитої. Її ухвалили у 1791 році, але вже через кілька років, після розподілу території між Росією та Австрією, вона втратила свою чинність.
Конституція встановлювала устрій Речі Посполитої, зміцнювала виконавчу владу, а також ліквідувала принцип liberum veto, який вимагав одностайності при ухваленні рішень. Зокрема було розширено права міщан й послаблено позиції мігрантів.
Конституція Пилипа Орлика
Конституція Пилипа Орлика – "Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького…" – вважається першою, хоча є суперечки про те, чи була це конституція в сучасному розумінні. Документ укладено в 1710 році в місті Бендери, яке тоді було територією Османської імперії, а нині контролюється невизнаним Придністровʼям (там у вигнанні перебував уряд Гетьманщини після поразки Івана Мазепи в Полтавській битві).
У документі визначався майбутній держустрій і встановлювались обмеження влади гетьмана. Також там були прописані зобов’язання гетьмана й запропоновано модель розподілу влади на окремі гілки:
- законодавча влада мала належати Генеральній раді, яка повинна була збиратися тричі на рік;
- виконавча - гетьману разом із Генеральною старшиною;
- судову владу представляв Генеральний суд.
Збереглися варіанти документа, написані староукраїнською мовою та латиною. Але перший нині зберігається в Росії, а другий – у Швеції.
Конституція УНР
29 квітня 1918-го Центральна рада Української Народної Республіки ухвалила Конституцію УНР. Документ не набув чинності, оскільки того ж дня в країні відбувся переворот, внаслідок якого до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський.
Згідно з Конституцією, Українська Народна Республіка (УНР) мала стати парламентською державою, де найвищу законодавчу владу здійснювали б Всенародні Збори.
У тексті також було закріплено проголошення незалежності та територіальної цілісності, у тому ж числі гарантії рівноправності громадян і демократичних свобод.
Крім того, в документі підтверджувалося право національних меншин на національно-персональну автономію, а національним союзам надавалось право законодавчої ініціативи.
Конституції УРСР
За радянських часів в Україні ухвалювалися чотири Конституції: в 1919, 1929, 1937 і 1978 роках. Остання ж залишалась чинною до ухвалення нинішньої Конституції.
Попри наявності положень про демократичні права, вільні вибори та гарантії свобод, на практиці ці норми не реалізовувалися, оскільки більшість із задекларованого було лише формальністю.
Сучасна Конституція України
Як писали Конституцію
Робота над сучасною Конституцією розпочалася після того, як 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. В жовтні того ж року було створено Конституційну комісію, яка взялася за розробку основного закону.
Протягом шести років було напрацьовано щонайменше 15 різних проєктів, які проходили обговорення, редагування та доповнення. Найбільше дискусій викликали питання щодо розподілу влади, власності, державної символіки, статусу російської мови та Криму.
Навесні 1996 року між тодішнім президентом Леонідом Кучмою та Верховною Радою виникло протистояння щодо ухвалення нової Конституції. На той момент конституція, ухвалена ще у 1978-му, потребувала заміни. Комісія, створена президентом, запропонувала варіант нового документа. Але він створив би в Україні модель "суперпрезидентської республіки", пригадував юрист-конституціоналіст Віктор Мусіяка.
Кучма виступав за впровадження двопалатного парламенту зі скороченою кількістю депутатів, які б не мали недоторканності. Натомість президент України мав би отримати значно ширші повноваження. У відповідь Рада створила власну комісію під керівництвом Михайла Сироти, яка взяла за основу президентський проєкт, але внесла до нього корективи, усунувши найбільш суперечливі положення. Президент не погодився з новою редакцією і процес зайшов у глухий кут.
Зрештою Кучма вирішив вдатися до крайніх заходів. 26 червня 1996-го він скликав засідання Ради національної безпеки і оборони, яка вирішила провести загальнонаціональний референдум щодо президентського варіанту Конституції. Увечері того ж дня низка народних депутатів зустрілася з Кучмою й домовилась, щоб парламент востаннє спробував ухвалити Конституцію у власній редакції.
Голосування за Конституцію
27 червня 1996 року о 10 ранку тодішній голова парламенту Олександр Мороз відкрив пленарне засідання та одразу попередив депутатів, що працювати доведеться без обідньої перерви. Цікаво, що зрештою засідання "затягнулось" майже на добу.
В ніч на 28 червня біля трибуни залишався Михайло Сирота. Він зачитував зміст кожної окремої статті, після чого спікер Олександр Мороз ставив її на голосування.
Труднощі виникли ще на старті дискусії. Розділ "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина" викликав серйозні суперечки між парламентарями. Коли необхідної кількості голосів не вистачало, Мороз закликав депутатів повертатися до голосування знову і знову. Наприклад, як у випадку обговорення назви парламенту - Верховна Рада чи Народна Рада, за яке голосували аж шість разів.
Близько другої години ночі в сесійній залі стало ще гарячіше. Депутати, які обіймали посади в уряді, отримали повідомлення про виїзне засідання Кабміну й покинули залу. Парламентарі, які залишилися, почали підозрювати, що уряд Павла Лазаренка працює в інтересах Кучми і може намагатися зірвати голосування.
Тоді Мороз вдався до нестандартного рішення - він запропонував Раді ухвалити постанову, згідно з якою членів уряду, які не повернуться до сесійної зали, буде позбавлено депутатських повноважень після ухвалення нової Конституції. Цей крок виявився ефективним: міністри швидко повернулися до парламенту.
Питання державної символіки
Також емоційні дебати спалахнули в парламенті під час розгляду питання державної символіки. Націонал-демократи наполягали на закріпленні синьо-жовтого прапора та тризуба як державної символіки. Натомість комуністи та деякі інші депутати вважали це неприйнятним.
Як альтернативу комуністи запропонували обрати прапором "малиновий стяг Війська Запорізького". Також лунали пропозиції додати до синьо-жовтого прапора червону смужку. Обидва варіанти від комуністів не здобули підтримки.
Зрештою спікеру Ради доводилось постійно відкладати це питання "на потім", адже 300 голосів не набирала жодна пропозиція.
Статус Криму
Ще одним складним моментом у дебатах стало питання статусу Криму.
Націонал-демократи наполягали на тому, що півострів мав стати звичайною областю. Натомість ліві, особливо депутати, обрані від Криму, виступали за автономний статус півострова та вимагали надати місцевому парламенту повноваження ухвалювати власні законопроєкти.
Дискусії щодо статусу Криму та державної символіки затягнулися. Навіть спроба об’єднати ці два питання в один пакет і дозволити таємне голосування не дала результату. Втім, зрештою парламентарям вдалось успішно завершити голосування після сьомої ранку.
Ухвалення Конституції
Після завершального голосування за окремі статті Конституції до сесійної зали увійшов Кучма. Депутат другого скликання Ігор Коліушко згадував, що багато парламентарів до останнього моменту вважали, що президент ще намагатиметься проштовхнути свою версію Конституції, у зв’язку з чим його поява викликала напруження.
Але все обійшлось. Спікер Олександр Мороз при Леонідові Кучмі виніс остаточний текст Конституції на голосування. Результат – 315 голосів "за".