Київ – місто зі своїми гастрономічними традиціями, адже саме тут зародилися або отримали особливий характер десятки страв. Чим відома кухня української столиці – розповідає KyivTime.
Київський борщ
У кожному регіоні України існують власні рецепти борщу. Здавна в Києві борщ був обов’язковим елементом щоденного обіду: у заможних сім’ях на стіл часто подавали кілька його різновидів разом із пампушками, калачами чи сухарями.
Київський борщ має свої особливості: для нього традиційно беруть не свинину, а яловичину, а також додають лавровий лист, чорний перець, чорнослив і в’ялені груші. Саме ці доповнення роблять смак більш виразним, а аромат - насиченим.
Генеральське сало
Сало здавна посідало важливе місце в харчуванні киян. Цікаво те, що в 17 столітті в Києві з’явилася своєрідна мода на "міське свинарство" - свиней утримували не лише на околицях, а й у самому центрі міста. Тож аж до кінця 19 століття на Хрещатику можна було побачити свиней. Ні штрафи, ні скарги не змінювали ситуації, доки не втрутилися правоохоронці.
Особливою популярністю серед киян користувалося "генеральське сало". Назву воно отримало завдяки вигляду, оскільки береться з нижньої бічної частини свині, має білосніжний колір і м’ясний прошарок, який нагадує лампаси на генеральських штанах.
Сало також підходить для приготування різних закусок. Його солять, запікають або маринують. Завдяки насиченому смаку "генеральське сало" чудово поєднувалося з борщем, варениками зі шкварками, а також робило печену картоплю особливо ароматною та соковитою - як у духовці, так і на мангалі.
Сало в шоколаді
Водночас сало буває й десертом: його поєднання з шоколадом колись було одним із найулюбленіших ласощів киян.
Нині страву подають зокрема в ресторанах на Андріївському узвозі. До класичного варіанту інколи додають часник, коріандр чи гриби, що надає смаку ще більшої оригінальності.
Київська перепічка
Київська перепічка - ще один із гастрономічних символів столиці й улюблених вуличних страв містян та туристів. Це сосиска, загорнута в обсмажене дріжджове тісто, завдяки чому перепічка має неповторний смак і текстуру.
Страва стала символом швидкого та зручного перекусу в будь-яку пору року.
Котлета по-київськи
Котлета по-київськи відома вже більше сотні років. Страва поєднує складність приготування та особливий смак, і здобула популярність у світі. Її цінують як за ніжну структуру, так і за вдале поєднання інгредієнтів.
У середині котлети по-київськи "ховається" шматочок вершкового масла, завдяки якому м’ясо зберігає соковитість й м’якість. Зверху страва має золотисте і хрустке панірування.
Їсти її потрібно обережно: спочатку роблять надріз, щоб масло з травами та соком курки витекло на гарнір (найчастіше це картопляне пюре). Потім відрізають невеликі шматочки курки в паніруванні та куштують разом із пюре і соусом.
Київський торт
За з однією з версій, Київський торт був відкритий абсолютно випадково: нібито кондитери залишили білки без холодильника, і щоб не викидати їх, спекли з них коржі та з’єднали кремом. Водночас існує думка, що рецепт все ж створювали довго і сумлінно.
Вперше торт приготували у 1956 році, а в 1973-му офіційно запатентували. Відтоді десерт став одним із головних кулінарних символів Києва.
Протягом десятиліть рецепт і технологія приготування змінювалися, але торт зумів зберегти свою особливість. Хрусткі білкові коржі, ніжний крем і обсмажені горіхи створюють смак, який зробив його впізнаваним у світі.
Цукерки Київ вечірній
Цукерки "Київ вечірній" із шоколаду та фундука вже давно вважаються класикою й часто асоціюються з затишним чаюванням. Їх нерідко називають "молодшими родичами" київського торта, оскільки вони теж були створені на фабриці імені Карла Маркса. З’явилися ці солодощі на 25 років пізніше за легендарний торт й доволі швидко здобули популярність.
Сухе варення
Київське сухе варення – це цукати, тобто фрукти, зварені в цукровому сиропі. Перші згадки про виріб у Києві сягають 14 століття, проте справжньої популярності вони набули наприкінці 18-го. Тоді київські цукати регулярно постачали для імператорського столу.
Найбільший попит мали чорнослив, абрикоси, персики та волоські горіхи в цукрі. Особливо славилися вироби з Подолу, які вважалися найсмачнішими.
Пізніше київські цукати почали пов’язувати з кондитером Аркадієм Балабухою. Підприємець виготовляв цукати та щедро платив журналістам, аби вони писали, що нібито саме він є автором ласощів.