Конча-Заспа — вже, без перебільшення, легендарний неймінг, який асоціюється із маєтками, гарним життям за чужий кошт, корупційними скандалами і політичними діячами сумнівної репутації і долі.
Державна резиденція поблизу Києва має довгий шлейф сучасних згадок. Але сама по собі місцевість має довгу історію, і назва, яка всім здається такою знайомою, залишається досить загадковою. То що криється за словосполученням "Конча-Заспа"?
Шукати відповідь будемо серед історичних матеріалів та згадок про місцевість, колись відому не скандалами, а озерами, протоками, луками та лісами.
Де розташована Конча-Заспа?
Попри те, що всі ми неодноразово чули назву місцевості, ніхто з нас не знайде її на карті. І проблема не в поганих знаннях з географії, просто сама по собі місцевість не має чітких меж, а назва Конча-Заспа — історична, а не офіційна.
Втім, місцевість не магічна, її розташування — південна околиця Києва, якраз уздовж Дніпра. А ще точніше: навколо двох озер — Заспа та Глушець. Останнє також відоме під назвою Конча. Місцевість сформувалася навколо цих водойм у XV столітті. І на цьому етапі нашого дослідження здається, що все очевидно. Конча-Заспа називається так на честь двох ключових озер місцини. Але все не так прозаїчно…
Легенда про назву "Конча-Заспа"
Давайте відверто: встановити точно, чому місцевість, утворена ще в XV столітті, отримала ту чи іншу історичну назву, майже неможливо. Але не аналізувати легенди було б неромантично і бездушно.
Тому пропоную першу версію того, чому ж Конча-Заспа отримала таку назву. Точніше, легенд буде одразу дві, але з одним і тим самим мотивом сну. Згідно з першою версією, яку полюбляють місцяни та гості місцевого санаторію, було певне військо. Стомлені після бою, частина вояків поснула, але було кілька вартових. Тож коли ворог почав наступати знову, вартові закричали: "Кінчай спати!" Ну, а далі все як у казці: багато крику, шуму і назва, яка закарбувалася в народній пам’яті.
Як ми всі розуміємо, у першій версії легенди заснули хороші, наші, вояки. Розбудити яких треба було задля справедливості і відстоювання правого діла. Інша версія легенди хоч і знову апелює до теми сну, все ж має інший відтінок — бо заснуло там уособлення зла. Під час частих половецьких нападів під Києвом нібито опинився половецький хан Кончак. Але, стомлений довгою дорогою, він разом із військом приліг поспати, кияни ж почали планувати нічний двобій, сигналом до якого стала фраза "Кончак заснув".
Чому ще Конча-Заспа так називається, або Не без козаків
Ну, яка б то була історична розвідка, якби ми в якийсь момент не дійшли до козаків. В Україні так чи інакше, але все ж з ними пов’язане. То маємо ще одну історію. Поринаємо в часи визвольної війни Богдана Хмельницького. У районі Києва начебто був великий оборонний вал, а місце, де він закінчувався, називали "Кінець засипу". Ну і, відповідно, "засип" став "заспою", а "кінець" перетворився на "конча".
Романтично, але дуже сумнівно. І проблема тут у хронології. Вже з XVI століття в документах згадуються і озеро Конча, і озеро Заспа. А війна Богдана Хмельницького — це середина XVII століття. Ну і, як-то кажуть, цифри не брешуть.
Історія назви Конча-Заспа: повертаємося до озер
Якими б чарівними не були легенди, все ж більш імовірно, що місцевість отримала свою назву від простого поєднання назв озер. Але що, своєю чергою, означають вони? І чому Конча — це Глушиця?
Із озером Заспа ситуація трішки простіша. Його назва натякає на стан озера: мілке, із заносами піску та заростями, воно було дуже схоже на тривіальну застійну водойму. У давнину "заспою" могли називати заросле мілководдя. Отож такий неймінг — не комплімент, а констатація факту: озеро таке собі, сильно не скупаєшся.
Щодо озера Конча, то тут цікавіше. З одного боку, пояснення просте: відсилає нас до слова "кінець", і так, очевидно, могли позначати кінець річкового рукава — найвіддаленішу його частину. Але чому ж тоді озеро має подвійну назву, до чого Глушець?
Назва Глушець відсилає нас до слів "глухий" та "глушина". У назвах водойм вона могла вказувати на заросле, важкодоступне місце або на "глуху" воду — відокремлену водойму без наскрізної течії. І побіжно здається, що Глушець та Заспа ніби краще підходять одне одному. Два невеликі, неглибокі озера, десь там — далеко-далеко за Києвом…
Конча-Заспа до урядових дач
Перекличка із мальовничою глухою місциною зберігалася аж до XX століття. До всіляких там ошатних будинків і урядових дач Конча-Заспа була рибним раєм. Тут під охороною нерестилася риба, досліджувалися водойми, а ще дбайливо охороняли птахів. Простіше кажучи, це була така собі заповідна зона, де природа не стикалася ні з бетоном, ні з хабарниками.
Переломним став 1933 рік: "Конча-Заспу" об’єднали з Лісостеповим заповідником у Середньодніпровський. Через віддаленість цієї ділянки наукова робота тут фактично припинилася. А вже наступного року почалося активне будівництво урядових дач. Глухий мальовничий куточок почав відлік своєї новітньої історії.
Що залишилося від давньої Конча-Заспи
Озера, від яких походить назва місцевості, існують і сьогодні. Конча та Заспа — реальні водойми дніпровської заплави, хоча навколишня територія за останнє століття істотно змінилася. Їхні назви зберегли зв’язок сучасної Конча-Заспи з давнім річковим ландшафтом.
Змінився передусім режим води. До зарегулювання Дніпра весняні розливи регулярно затоплювали заплаву. Створення Канівського водосховища у 1976 році змінило цей природний ритм. Тому нинішні береги й обриси водойм не варто сприймати як точне відображення того, що бачили мешканці цих місць кілька століть тому.