Вже не найглибша у світі: станція "Арсенальна" та її таємниці (ФОТО)

Станція "Арсенальна" — одна з перших у київській підземці й справжній інженерний феномен.

З моменту відкриття у 1960 році вона вражала глибиною залягання, складністю конструкції та мінімалістичним, але характерним дизайном.

Початок історії

Проєктування "Арсенальної" стартувало у 1950-х, коли в Києві будувалася перша черга метро — разом з такими станціями, як "Хрещатик", "Вокзальна", "Університет" та "Дніпро". Назву вона отримала від заводу "Арсенал" — символу революційного минулого, пов’язаного із подіями Січневого повстання 1918 року.

Спершу її планували зробити подібною до інших станцій: з великою центральною залою, масивними пілонами. Але геологічні умови внесли корективи: через величезну глибину зупинилися на компактнішій двосклепній конструкції — єдиній такій у Східній Європі. Її зала коротка — лише 21 метр, а між платформами прокладено вузькі проходи крізь гігантський пілон.

Інженерні виклики

Будівництво станції "Арсенальна" вимагало нестандартних рішень. Особливістю стала наявність двох ескалаторних тунелів, розділених проміжним вестибюлем. Цей вестибюль спочатку спорудили на поверхні у вигляді бетонної конструкції вагою 3 тисячі тонн і поступово "втопили" в землю, забираючи з-під нього ґрунт. Занурення тривало чотири місяці.

Через нестабільні ґрунти інженери використали метод заморожування: пробурили сотні свердловин і закачували рідкий азот, щоб забезпечити безпечну роботу. Після опускання конструкції її закріпили на фундаменті, а згодом проклали нижній тунель для ескалатора.

Дизайн: від розкоші до лаконізму

Перші ескізи передбачали величну естетику в дусі сталінського ампіру: скульптури, вимпели із серпом і молотом, простора зала на всю довжину станції. Згодом проєкт переглянули: скоротили простір, відмовилися від помпезного декору на користь стриманості. У торці мали з'явитися гравюра "Арсенал повстав" або барельєф повстанців — зупинилися на останньому варіанті. У 1990-х барельєф демонтували.

Щоб перевірити, як виглядатимуть інтер’єрні рішення у реальності, прямо на станції побудували макет у натуральну величину. У процесі від деяких елементів (наприклад, рядів світильників) відмовилися. У фінальному варіанті переважає білий і жовтуватий мармур, рожеві вставки на платформах, а на колійних стінах — керамічна плитка.

Рекорди і значення

Коли "Арсенальну" відкрили 6 листопада 1960 року, метро сприймалося більше як туристична атракція. Перші пасажири — школярі й робітники — користувалися ним у рамках безплатних екскурсій. Згодом станція стала знаковим об’єктом через свою глибину — 105,5 метра, що довгий час вважалася рекордною у світі.

У 2022 році першість у глибині перейшла до китайської станції "Хуньянцунь" (116 м), але "Арсенальна" залишається найглибшою в Україні та Європі. Її ескалатор — один із найстаріших і найдовших у Києві, а подорож від вестибюля до платформи займає близько п’яти хвилин.

Цікаво, що сусідня станція "Дніпро" розташована вже над землею — такий контраст викликаний рельєфом Печерських пагорбів.

Оновлення та декомунізація

З початком процесів декомунізації з "Арсенальної" зникли залишки радянської символіки. На решітках ще видно сліди серпа й молота, а барельєфів і пропагандистських панно вже немає. Світильники з "коронами", що освітлювали ескалатори, також замінили на сучасні сітілайти.

У 2019 році оновили верхній вестибюль станції, замінивши склоблоки на нові сині. Також реконструювали площу біля входу, замінивши покриття, встановивши нові лави й ліхтарі. Поблизу відреставрували й Микільську браму Київської фортеці, яка історично пов’язана з цією місцевістю.