Житній ринок протягом століть був центром жвавих торговельних традицій. Нині він у незадовільному стані, однак існує ідея повністю оновити концепцію ринку: перетворити його на сучасне місце, де будуть українські продукти та культурний простір.
Що відомо про Житній ринок, як його хочуть змінити і що заважає цьому – читайте в матеріалі KyivTime.
Житній ринок: історія
Ринок розташований на Подолі, за адресою вулиця Верхній Вал, 16. Його історія сягає часів Київської Русі, коли ринок розташовувався поблизу ремісничих районів Кожум’яки та Гончаров, а площу, на якій велися торги, перетинала річка Глибочиця. Здавна на ринку торгували зерном, й цим пояснюється його назва.
У першій половині 12 століття завдяки фінансуванню з боку торговельно-ремісничих гільдій навколо площі почали зводити храми. Одним із найвідоміших став храм Богородиці Пирогощі.
Важливість Житнього ринку підтверджується й тим, що з 15 століття він був основним торговельним центром Києва. За часів Київської Русі там збиралося віче, а в період магістратського правління влаштовували народні гуляння, які супроводжувалися святковими ходами на гору Щекавицю.
10 квітня 1919 року ринок став одним із ключових місць Куренівського повстання, яке було спрямоване проти більшовицької влади.
У 1980-му на його місці відкрили сучасну криту будівлю, споруджену за архітектурним проєктом Олени Моніної, Володимира Штолька та конструктора Бориса Бернарського. Первісний проєкт будівлі передбачав не лише спорудження торговельного павільйону, а й зведення восьмиповерхового готелю на 112 місць поруч із ним. Також планувалася масштабна реконструкція прилеглих територій. Проте згодом стару забудову Подолу визнали заповідною зоною, що суттєво вплинуло на подальший вигляд ринку, який проєктували з урахуванням іншого просторового середовища.
На момент відкриття ринок, який був розрахований на 1 350 торговельних місць, а також 600 додаткових точок на відкритому майданчику, вважався найбільшим у Європі. Однак через обмежену площу території розмістити всю заплановану кількість торговельних точок на одному рівні виявилося неможливо, тому їх розподілили по кількох поверхах і балконах.
Занепад Житнього ринку
З початку 1990-х ринок поступово занепадав, і цей процес триває досі. Попри це київська влада запевняє, що єдиний спосіб зберегти його від остаточного руйнування – зберегти об'єкт у комунальній власності. Водночас за 44 роки не було проведено жодного капітального ремонту.
Сьогодні стан ринку критичний. Дах протікає, вікна та склопакети пошкоджені, усі комунікації перебувають у неприйнятному стані, а зовнішній і внутрішній вигляд будівлі потребують повного оновлення. Вартість необхідних ремонтних робіт уже зараз оцінюється в мільйони доларів.
Якщо оцінювати Житній ринок з погляду зручності для жителів Києва, ситуація виглядає також невтішною. Заповненість торговельних площ не перевищує 30%, а стан торговельних точок залишає бажати кращого. Продуктові магазини та кіоски з їжею мають занедбаний вигляд, а асортимент нагадує пропозиції супермаркетів невеликих містечок.
Розташування ринку має всі передумови для того, щоб стати одним із найвідвідуваніших у столиці. Неподалік розташовані шість вищих навчальних закладів, серед яких і Києво-Могилянська академія. Також є зручна транспортна розв’язка, десятки готелів та велика кількість офісних будівель.
Такий ласий шматок нерухомості став би мрією для будь-якого підприємця, який готовий на все заради прибуткового бізнесу.
Хто претендує на Житній ринок
Навесні 2024-го міська влада Києва, на балансі якої перебуває ринок, оголосила про намір передати його в довгострокову оренду. Планувалося, що новий орендар отримає можливість провести капітальний ремонт будівлі. Для цього чиновники вирішили провести відкритий аукціон, на якому визначать переможця. Початкова вартість оренди була встановлена на рівні 2,5 млн гривень.
У відповідь на цю ініціативу компанія Inzhur запропонувала альтернативний варіант. Вона закликала киян до спільного інвестування у фонд Inzhur Житній. Основна ідея – викупити ринок у міста, модернізувати його та вивести на міжнародний рівень. Щоб залучити якомога більше інвесторів, компанія запустила масштабну рекламну кампанію, пропонуючи кожному охочому долучитися до проєкту, вклавши суму від 1000 гривень. При цьому фірма не має юридичних прав на ринок.
Київська міська держадміністрація ініціювала створення спеціальної комісії, яка мала вирішити подальшу долю Житнього ринку. Головою цієї робочої групи став заступник очільника КМДА Валентин Мондриївський. До складу комісії увійшли різні фахівці, серед яких і відомий шеф-кухар Євген Клопотенко.
Клопотенко виступив категорично проти ідеї продажу Житнього ринку. Він також не підтримав варіант передачі об’єкта в довгострокову оренду, й під час засідань голосував проти такого рішення. Як альтернативний підхід він запропонував впровадити державно-приватне партнерство: залишити ринок у комунальній власності, але передати його управління професійній компанії.
Наприкінці 2024 року спеціальна комісія ухвалила рішення передати Житній ринок в оренду. Однак уже в січні 2025-го Київська міська рада зареєструвала проєкт постанови щодо продажу об’єкта.
25 лютого 2025-го, під час громадських слухань, керівник Inzhur Андрій Журжій представив концепцію оновлення та реконструкції Житнього ринку. Загальна вартість запропонованого проєкту ревіталізації становить 700 млн гривень.
Пізніше відбулася зустріч представників Inzhur із мером Києва Віталієм Кличком, під час якої було презентовано проєкт реконструкції. Кличко наголосив, що остаточне рішення щодо майбутнього ринку ухвалюватимуть депутати Київради, а влада підтримає будь-який варіант, який матиме схвалення громади.
Проблема з орендарем
Окремо варто додати, що наразі значну площу ринку орендує компанія "Танджерін", яка у 2022 році здобула право користування понад 4,2 тисячі квадратних метрів на другому поверсі будівлі. Втім, нині орендар не виконує взятих на себе зобов’язань – не займається утриманням приміщення та не сплачує орендну плату.
Комунальне підприємство "Житній ринок", яке є балансоутримувачем будівлі, звернулося до суду з вимогою стягнути з орендаря заборгованість. Однак "Танджерін" заявила, що ще влітку 2022 року ДСНС заборонила експлуатацію ринку через серйозні порушення норм пожежної безпеки. За словами орендаря, відповідальність за ці порушення лежить на балансоутримувачі, який не усунув їх вчасно. Через це компанія вважає, що не може повноцінно користуватися орендованими приміщеннями, а отже, не зобов’язана сплачувати орендну плату.
Як виглядатиме Житній ринок
Проєкт реконструкції від Inzhur передбачає, що:
- перший поверх перетворять на простір для проведення культурних заходів;
- на другому поверсі працюватиме класичний ринок, де пропонуватимуть фермерську продукцію;
- третій поверх відведуть під ресторан з панорамним видом на Поділ, фітнес-зал та теплиці для вирощування зелені й овочів;
- підземний рівень виконуватиме функцію паркінгу та адміністративних приміщень, а також слугуватиме укриттям у разі надзвичайних ситуацій.
Окрім цього, планується облаштування прилеглої території та зупинки громадського транспорту на вулиці Верхній Вал, створення велодоріжок і перетворення стоянки на пішохідний простір із зонами для відпочинку. Також Inshur хоче встановити ліфти та облаштувати безбар’єрні входи.
Однак серед головних питань, які турбували мешканців Києва під час обговорення проєкту, була гарантія того, що ринок збережеться у своєму призначенні. Громада побоюється, що він може повторити долю Сінного ринку, який було зруйновано у 2005 році, або ж поступитися місцем черговій житловій забудові.
Деякі представники громадськості та депутати Київради наполягають на присвоєнні Житньому ринку охоронного статусу. Вони переконані, що це забезпечить збереження будівлі незалежно від змін у її власності.
Своєю чергою урбаністи побоюються, що в разі трансформацій ринок може втратити свою історичну атмосферу, функціональне значення та унікальне оформлення.
А під час презентації проєкту від Inzhur Євген Клопотенко цікавився, чи розробила фірма фінансову модель для Житнього ринку. Андрій Журжій визнав, що її поки що немає. Він заявив, що спочатку необхідно оцифрувати ринок, оцінити витрати на реставрацію і лише після цього прогнозувати прибуток.