Старі кладовища на півдні України та в Чорнобильській зоні виявилися важливими осередками збереження біорізноманіття. Науковці знайшли там сотні видів рослин, зокрема рідкісних, а також вікові дуби й сосни, які вціліли завдяки традиції не вирубувати дерева на місцях поховань.
Про результати досліджень в інтерв’ю "Укрінформу" розповіли науковці Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф. Е. Фальц-Фейна Надія Скобель та Іван Мойсієнко, а також розмістив сам заповідник на офіційній сторінці у Facebook.
Цвинтарі півдня зберігають залишки дикого степу
Біологічним різноманіттям об’єктів культурної спадщини Іван Мойсієнко займається понад 20 років. Спочатку разом із польськими колегами він досліджував кургани, згодом — давні городища та старі парки. Тепер увагу науковців привернули кладовища.
Перші дослідження проводили на Херсонщині, однак через повномасштабну війну географію робіт довелося змінити. Науковці продовжили обстеження на Миколаївщині, Одещині та Дніпропетровщині — у межах правобережного злакового степу. Старі цвинтарі тут стали своєрідними острівцями природної рослинності серед територій, які переважно використовують для сільського господарства.
Надія Скобель присвятила дослідженню південних кладовищ свою дисертацію. За словами вчених, такі місця мають значення не лише як культурна спадщина, а і як середовище для збереження степових видів.
Що знайшли на покинутих цвинтарях Чорнобильської зони
Окремий напрям досліджень охопив Чорнобильську зону відчуження. Після аварії на ЧАЕС мешканців навколишніх сіл евакуювали, а кладовища залишилися без звичного догляду. З часом вони перетворилися на природні осередки, де рослинність розвивається без регулярного втручання людини.
Науковці обстежили 24 цвинтарі та зафіксували на їхній території понад 400 видів рослин. Більш як 350 із них — дикорослі або здичавілі. Серед знахідок є рідкісні й охоронювані види, зокрема наголоватки синьоволошкові, примула весняна та ялівець звичайний.
Дослідники також виявили дерева, вік і розміри яких привернули особливу увагу. Обхват стовбура найбільшого живого дуба становить 446 сантиметрів, а сосен — до 259 сантиметрів.
Збереженню таких дерев сприяли давні звичаї: на кладовищах їх не вирубували через шанобливе ставлення до місць поховань і побоювання пошкодити могили. Завдяки цьому старі дуби та сосни змогли вціліти, тоді як за межами цвинтарів їх ставало менше.
Крім природних об’єктів, науковці зафіксували на території кладовищ невеликі кургани, борті та дерев’яні поховальні споруди старообрядців. Ці знахідки можуть допомогти краще дослідити історію Полісся.
Обстеження планують продовжити в різні пори року. Особливо важливими для дослідників будуть весняні виїзди, коли з’являються ранньоквітучі рослини, зокрема орхідеї та інші ефемероїди.