Відповідь на питання "Скільки районів у Києві?" запам’ятати дуже просто — 10. Тобто у Києві після адміністративної реформи 2001 року є щаслива десятка районів. Більша частина переважно сконцентрована у правій частині міста, на лівому березі знаходяться лише 3 із 10.
Райони Києва на правому березі:
- Голосіївський
- Оболонський
- Печерський
- Подільський
- Святошинський
- Солом’янський
- Шевченківський
Райони Києва на лівому березі:
- Дарницький
- Деснянський
- Дніпровський
Райони міста Києва суттєво відрізняються як за площею, так і за чисельністю населення. Щоправда, актуальних даних щодо кількості мешканців наразі немає, останні статистичні дані ще довоєнні й від реальних, скоріше за все, відрізняються суттєво. Втім, навіть інформація станом на 1 січня 2022 року дає уявлення про густоту населення різних територій Києва.
Всі райони Києва: площа та чисельність населення
| Район Києва | Площа за довідником КМДА, км² | Населення на 01.01.2022 |
| Голосіївський | 156 | 253 272 |
| Святошинський | 110 | 340 580 |
| Оболонський | 108,6 | 316 242 |
| Солом’янський | 40 | 386 647 |
| Подільський | 34 | 210 347 |
| Печерський | 27 | 165 348 |
| Шевченківський | 26,6 | 210 620 |
| Деснянський | 148 | 365 193 |
| Дарницький | 134 | 347 684 |
| Дніпровський | 67 | 356 368 |
Спираючись на дані за 2022 рік, найбільш густонаселеним є Солом’янський район у Києві. Проте, зважаючи на особливо масовані обстріли саме цього району, дані потребують коригування та уточнення. Найбільшим за площею лишається Голосіївський район столиці — 156 км². А найменшим за площею є елітний Печерський район — всього 27 км².
Адреси районних адміністрацій Києва
| Район Києва | Адреса | Контактний телефон |
| Голосіївський | Голосіївський проспект, 42 | (044) 281-66-62 |
| Святошинський | Берестейський проспект, 97 | (044) 424-66-66(044) 424-30-06 |
| Оболонський | Вулиця Левка Лук’яненка, 16 | (044) 419-66-66(044) 418-38-49 |
| Солом’янський | Проспект Повітряних Сил, 41 | (044) 226-20-88 |
| Подільський | Контрактова площа, 2 | (044) 485-19-05 |
| Печерський | Вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 15 | (044) 254-40-55(044) 280-02-67 |
| Шевченківський | Вулиця Богдана Хмельницького, 24 | (044) 366-58-53 |
| Деснянський | Проспект Червоної Калини, 29 | (044) 515-66-66 |
| Дарницький | Вулиця Олександра Кошиця, 11 | (044) 366-55-42 |
| Дніпровський | Бульвар Івана Котляревського, 1/1 | (044) 573-27-50 |
Скільки коштує столична нерухомість у різних районах Києва
Зазвичай одне з перших питань, яке виникає щодо районів міста, — це вартість нерухомості. За цими даними можна орієнтовно уявити, який район вважається кращим для життя, а який не зовсім.
В умовах війни об’єктивної оцінки вартості нерухомості досягти важко, і все ж статистика говорить наступне.
- Вартість вторинного житла в Голосіївському районі столиці нині в середньому становить $1869 за квадратний метр. На початку 2022 року, до повномасштабної війни, квадратний метр у новобудовах району коштував у середньому $1380.
- У Святошинському районі середня вартість квадратного метра вторинного житла за даними за серпень 2026 року становила $1338. На початку 2022 року середня ціна в новобудовах району складала $1100 за квадратний метр.
- В Оболонському районі квадратний метр вторинного житла нині в середньому коштує $1536. На початку 2022 року середня вартість квадратного метра в новобудовах становила $1050.
- У Солом’янському районі середня ціна квадратного метра вторинного житла нині становить $1512. До повномасштабної війни, на початку 2022 року, у новобудовах району вона складала $1030.
- У Подільському районі середня вартість квадратного метра вторинного житла за даними за вересень 2026 року становила $1818. На початку 2022 року квадратний метр у новобудовах району коштував у середньому $1800.
- У Печерському районі середня вартість квадратного метра вторинного житла нині становить $2779. На початку 2022 року середня ціна в новобудовах району складала $2550 за квадратний метр.
- У Шевченківському районі квадратний метр вторинного житла нині в середньому коштує $1963. На початку 2022 року середня вартість квадратного метра в новобудовах становила $1630.
- У Деснянському районі середня ціна квадратного метра вторинного житла нині становить $1045. До повномасштабної війни, на початку 2022 року, у новобудовах району вона складала $880.
- У Дарницькому районі середня вартість квадратного метра вторинного житла нині становить $1412. На початку 2022 року квадратний метр у новобудовах району коштував у середньому $980.
- У Дніпровському районі квадратний метр вторинного житла нині в середньому коштує $1429. На початку 2022 року середня ціна квадратного метра в новобудовах становила $1120.
Історичні місцевості районів Києва
Зазвичай, коли ми питаємо мешканця Києва, з якого він району, то чуємо щось на кшталт: "Я з Куренівки" чи "Я живу на Трої". Але на карті районів Києва таких назв не побачиш, хоч місцеві й чудово розуміють, де саме живе той чи інший співрозмовник. Секрет простий: карта районів Києва показує сучасний територіальний поділ, але Києву понад тисячу років, тож історичних місцевостей і назв йому не бракує.
Перелічити всі історичні місцевості кожного району несила, але ключові варті згадки:
Голосіївський район: Голосіїв, Деміївка, Паньківщина, Саперна Слобідка, Мишоловка, Китаїв, Пирогів, Феофанія, Корчувате.
Святошинський район: Святошин, Біличі, Новобіличі, Берковець, Галагани, Микільська, Михайлівська та Братська Борщагівки.
Оболонський район: Оболонь, Пріорка, Пуща-Водиця та частина Куренівки.
Солом’янський район: Солом’янка, Чоколівка, Караваєві Дачі, Відрадний, Батиєва гора, Совки, Жуляни та частина Шулявки.
Подільський район: Поділ, Гончарі-Кожум’яки, Плоське, Мостище, Замковище, Вітряні гори, частини Куренівки та Сирця.
Печерський район: Печерськ, Липки, Клов, Звіринець, Берестове, Чорна гора, Саперне поле.
Шевченківський район: Старий Київ, Кудрявець, Лук’янівка, Татарка, Дорогожичі, Нивки, частини Сирця та Шулявки.
Деснянський район: Вигурівщина, Троєщина, Биківня, Куликове, Рибне.
Дарницький район: Нова Дарниця, Позняки, Осокорки, Бортничі, Червоний хутір, хутір Шевченка.
Дніпровський район: Стара Дарниця, Микільська, Воскресенська, Кухмістерська та Передмостова слобідки, Березняки, Русанівські сади.
Межі історичних місцевостей не завжди збігаються з адміністративними, тому деякі назви повторюються в сусідніх районах.
Історія районів Києва
Голосіївський район: місто посеред лісу
Місцевість, яку зараз ми знаємо під назвою Голосіївський район або й просто Голосієво, датують аж 1541 роком. Саме за такою датою місцевість вперше згадується в контексті приналежності до майна Видубицького монастиря. Про нього та його назву ми писали в матеріалі "Найвідоміші чоловічі монастирі Києва". Згодом місцевість перейшла у власність Києво-Печерської лаври, а в 1617 році згадується як Голосіївський хутір. У XVII столітті Петро Могила заснував тут монастирську пустинь, яка стала літньою резиденцією київських ієрархів.
Чого ж так називається цей київський район?
Відповіді на це питання, на жаль, не існує. Є припущення, що, мовляв, лісиста місцевість: голі ліси, засіяна лісами. Але все це гіпотези без підтвердження. Зрештою, милуємося Голосіївською осінню, читаємо вірші і сприймаємо назву як даність.
Коли став частиною Києва
Місцевість, яка зараз об'єднана у Голосіївський район, ставала частиною столиці поступово. Спочатку промислове передмістя Деміївка та Саперна Слобідка увійшли до складу міста в 1918 році. У 1920–30-х роках доєдналися Мишоловка, Китаїв, Багринова гора та Голосіївський хутір. А Пирогів, Феофанію, Чапаєвку — нинішню Віту-Литовську — та зону дачних поселень Конча-Заспи включили до міської смуги указом від 21 березня 1957 року.
Коли утворили район
Вже в 1921 році у Києві з’явився Деміївський район, який певний час називали Московським. А остаточно район сформувався і отримав теперішню назву в 2001 році.
Що тут варто побачити в Голосіївському районі
Голосіївський ліс і парк імені Максима Рильського — особливо гарні восени, якраз у ту пору, коли й надихали поета на створення віршів.
Китаїв. Тут поєднуються монастирський комплекс, ставки та археологічні пам’ятки. Дослідники виявили городище, поселення й курганний могильник IX–XIII століть. Історія цієї місцевості почалася задовго до того, як Київ розрісся до сучасних меж.
Музей просто неба у Пирогові. Його заснували 1969 року, а перших відвідувачів прийняли 1976-го. Хати, дерев’яні церкви, господарські споруди та вітряки представляють різні історико-етнографічні регіони України. Важлива деталь: музей і давнє село Пирогів — не одне й те саме.
ВДНГ та університетське містечко НУБіП. Виставковий комплекс відкрився 6 липня 1958 року. Інший архітектурний пласт району — корпуси сільськогосподарських навчальних закладів, спроєктовані Дмитром Дяченком із використанням українського необароко та конструктивізму.
На цьому список того, що варто побачити в Голосіївському районі, не вичерпується. Але головне — почати, далі вже кожен зможе зорієнтуватися сам.
Святошинський район: коли в фаворі були дачі
Святошинський район досить довго був дачною околицею. Тут кияни проводили літо серед лісів, садків та у компанії сусідів. У ті часи мати чи винаймати дачу було так само звично, як нам до війни вирушати на відпочинок на море, в країні чи за кордоном.
Звідки походить назва Святошин
Найбільш ймовірна версія назви відсилає нас до часів чернігівського князя Святослава Давидовича, який став ченцем Києво-Печерської лаври і став відомий як Микола Святоша. Йому якраз і належали землі на той час на захід від Києва.
Коли ці місцевості стали Києвом
Дачна історія місцевості почалася в 1897 році, коли під будівництво дач чи будиночків виділили 250 гектарів лісових земель уздовж Києво-Брестського шосе. І досить швидко район став дуже популярним місцем відпочинку.
А власне Києвом він став лише в 1921 році, коли відповідне рішення було ухвалене. Згодом дачні будинки націоналізували, частину передали під оздоровниці та дитячі заклади. Масова багатоповерхова забудова змінила характер місцевості вже в другій половині XX століття.
У межах району варто окремо виділити Біличі. Вперше село стало Києвом у 1923 році, але потім знову здобуло свою самостійність. І лише в 1966 році знову повернулося до складу Києва.
Досить пізно у складі Києва з’явилася і Микільська Борщагівка. Вона була приєднана лише в 1977 році. Цікаво, що забудова самого мікрорайону Борщагівка на той час йшла вже повною мірою.
Коли утворили район
Попередником сучасного Святошинського району був Ленінградський, утворений 12 квітня 1973 року з частин Жовтневого, Радянського та Шевченківського районів. Під час адміністративної реформи 2001 року на його базі створили Святошинський район, до якого додали Галагани.
Що обов’язково побачити у Святошинському районі
Будинок залізничної станції Святошин. Споруда 1901 року на Святошинській, 15-А — ще один слід розвитку дачного передмістя. Транспортне сполучення було однією з причин його популярності серед киян.
Храм ікони Божої Матері "Живоносне Джерело". Розташований на вулиці Симиренка, він зберігає пам’ять про Братську Борщагівку. Муровану церкву завершили 1872 року. У радянський час будівля зазнала закриття та перебудов, а наприкінці XX століття почалося її відновлення.
Чому Борщагівок кілька?
Навіть у рамках короткого опису району пройти повз це питання неможливо. Микільська, Михайлівська, Братська, Софійська та Петропавлівська Борщагівки отримали уточнення в назвах від монастирів, яким належали відповідні землі. Згодом монастирські володіння перетворилися на окремі села. Три Борщагівки стали частиною Києва, а Софіївська та Петропавлівська залишилися окремими населеними пунктами за його межами.
Оболонський район: місто на заплавних луках
Це дивує, але нині урбаністична, висотна і доволі людна Оболонь ще зовсім недавно за історичними мірками була тихим районом плавнів, низин та проток.
Звідки походить назва Оболонь
Назва району якраз і відсилає нас у ті часи, коли панували плавні. Слово "оболонь" або ще варіант "болоння" означає низький берег річки, котрий заливають весняні паводки.
Коли ці місцевості стали Києвом
Як і багато інших районів Києва, Оболонський не має однієї спільної дати приєднання до київської родини. Окремі його місцини приєднувалися в різні роки і за різних обставин.
Заплавні землі здавна були пов’язані з міським господарством, а після отримання Києвом Магдебурзького права підтверджувалася їхня належність місту. Пріорка та Куренівка стали Києвом у 1834 році, а до того були ремісничим передмістям. А от Пуща-Водиця стала Києвом лише у 2002 році.
Коли утворили район
Район утворили 3 березня 1975 року під назвою Мінський — на честь столиці Білорусі. Він об’єднав Оболонь, Мінський масив, Пріорку та частину Куренівки. У 2001 році район отримав назву Оболонський, а до його складу включили Пущу-Водицю.
Що тут варто побачити
Оболонська набережна та парк "Наталка". Це найвідоміша прогулянкова частина району. Набережна сформувалася на території, ландшафт якої змінили під час намиву й забудови Оболоні. Парк "Наталка" продовжує зелену смугу вздовж Дніпра в бік Північного мосту.
Оболонський острів і міст "Хвиля Азову". Пішохідний міст відкрили 24 травня 2024 року. Він з’єднав набережну та парк "Наталка" з рекреаційною зоною острова й став одним із нових упізнаваних об’єктів району.
Церква Серафима Саровського в Пущі-Водиці. Дерев’яний храм 1908–1910 років — одна з архітектурних пам’яток колишнього дачного поселення. Він нагадує про час, коли власники дач спільно створювали тут інфраструктуру для постійного життя й відпочинку.
Солом’янський район: народжений залізницею
Саме залізна дорога та вокзал перетворили колись робітниче передмістя на один із найкращих столичних районів, досить вдало розташований і при тому доволі мальовничий.
Звідки походить назва Солом’янка
Нарешті одностайність у походженні назви київського району. Оскільки місцина довгий час була околицею, то й архітектура була відповідною — маленькі хатки із типовими солом’яними дахами. Отож і назва "Солом’янка".
Коли ці місцевості стали Києвом
Солом’янку включили до міських меж у 1879 році, але, як і Біличі, місцина пручалася. Свій столичний статус на час від 1901 до 1920 року вона втратила. Але вже в 1910-му остаточно стала Києвом, тоді доєдналися Верхня та Нижня Солом’янки, Кучмин Яр, Протасів Яр та Батиєва гора.
А от Караваєві Дачі стали столичними в 1914-му, в 1923-му — Совки, Олексіївська Слобідка та Чоколівка. У 1938-му — Відрадний. Жуляни стали частиною столиці лише у 1988 році. Тому їхня садибна забудова — це спадщина колишнього окремого поселення, яке Київ поглинув порівняно недавно.
Коли утворили район
Назва Солом’янського району існувала вже під час районування Києва на початку 1920-х років, але його тодішні межі суттєво відрізнялися від сучасних. Надалі адміністративний поділ неодноразово змінювали. Остаточно район сформувався в 2001 році.
Що тут варто побачити
Київський залізничний вокзал. Будівлю Центрального вокзалу створили за проєктом Олександра Вербицького; першу чергу ввели в експлуатацію 1932 року. Це одна з головних архітектурних пам’яток району й нагадування про транспорт, який визначив його розвиток.
Історичний комплекс КПІ. Навчальні корпуси кінця XIX — початку XX століття, спроєктовані Ієронімом Кітнером, вирізняються цегляними фасадами та готичними мотивами. Разом із парком вони утворюють окреме університетське містечко на Шулявці.
Покровська церква на Солом’янці. Храм звели у 1895–1897 роках, пізніше розширили. У 1905–1919 роках його настоятелем був Василь Липківський — майбутній митрополит Української автокефальної православної церкви. Звід історії пам’яток Києва.
Подільський район: первинне серце Києва
У сім’ї київських районів є новіші, давніші, але Подільський не порівняти ні з яким іншим. Історичний Поділ — це, власне, Київ і є.
Звідки походить назва Поділ
Оскільки район старий, якщо не сказати давній, то й витоки назви знайти важко. Але відомо, що назва означає нижню, долішню місцевість. Поділ лежить під київськими пагорбами, на правобережній низовині біля Дніпра. За часів Русі тут працювали ремісники, торгували купці, діяли гавань і митниця. Центром місцевого життя було Торжище — територія сучасної Контрактової площі.
Коли ці місцевості стали Києвом
Власне, Поділ і був Києвом, але не всі його місцевості. Давня частина міста від своєї появи й дотепер є частиною міста.
А от Куренівку та Пріорку офіційно включили до міських меж 1834 року. Вони розвивалися як поселення вздовж шляхів із Києва, постачали місту городину, фрукти й ремісничі вироби. Сьогодні історичні території обох місцевостей охоплюють частини Подільського та Оболонського районів.
Житловий масив Вітряні гори спорудили переважно в 1961–1965 роках, а основну забудову Виноградаря здійснили в 1974–1979 роках.
Коли утворили район
Подільський адміністративний район утворили 1921 року. Наприкінці 1924-го ухвалили рішення назвати його на честь радянського діяча Григорія Петровського, а в березні 1925 року оформили відповідну постанову. Історичну назву Подільський повернули 1944 року.
Що тут варто побачити
Контрактова площа. Її історія пов’язана з торгівлею, міським самоврядуванням і контрактовими ярмарками, які проводили на Подолі з 1797 року. Тут розташовані Контрактовий будинок, Гостинний двір і фонтан "Самсон".
Києво-Могилянська академія. Її історію відлічують від Братської школи, заснованої 1615 року завдяки пожертві Галшки Гулевичівни. У 1632 році Братську та Лаврську школи об’єднали в колегіум під опікою Петра Могили. Віртуальний музей НаУКМА.
Андріївський узвіз. Давній шлях між верхнім містом і Подолом поєднує історичну забудову, музеї та художні майстерні. Тут розташовані "Замок Річарда" й Музей однієї вулиці. Сам узвіз проходить територіями двох сучасних районів — Подільського та Шевченківського.
Як пожежа змінила карту Подолу
Звичні прямі подільські вулиці — значною мірою наслідок катастрофи. Влітку 1811 року велика пожежа знищила більшість забудови Подолу. Відновлення стало приводом для масштабного перепланування: замість багатьох звивистих вулиць проклали прямі, які утворили регулярні квартали. Про це можна докладно почитати у нашому матеріалі про велику пожежу на Подолі.
Печерський район: від монастирських печер до палаців і урядових кварталів
На Печерську поруч існують монастирські комплекси, фортечні укріплення, старі особняки та урядові будівлі. Кожен із цих шарів змінював місцевість: монастир притягував паломників, фортеця визначала забудову, а заможні власники перетворювали сади на квартали розкішних будинків.
Звідки походить назва Печерськ
Назва пов’язана з печерами Києво-Печерського монастиря. Роком його заснування традиційно вважають 1051-й, коли Антоній оселився в печері поблизу княжого села Берестового. Навколо обителі поступово виросло поселення, яке й отримало назву Печерськ.
Коли ці місцевості стали Києвом
Для Печерська немає єдиної дати приєднання до міста. Його місцевості поступово розвивалися поруч із давнім Києвом і зросталися з ним. Берестове було княжою заміською резиденцією, біля монастиря формувалося Печерське містечко, а наприкінці XVII століття ця територія стала важливим військово-адміністративним осередком.
Клов також має давню історію: монастир тут згадується в літописі під 1096 роком. У XVIII столітті на його колишній території з’явився Кловський палац. А Липки набували міського вигляду наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття. Назва зберегла пам’ять про липовий гай, на місці якого прокладали вулиці. У 1830-х роках активна забудова змінила місцеві сади: тут виростали садиби й особняки заможних киян.
Нарешті, Звіринець наприкінці XVIII століття вже перебував у підпорядкуванні київської міської влади, хоча ще в середині XIX століття його описували як передмістя із сільськогосподарськими заняттями мешканців. Його перетворення на щільно забудовану частину столиці тривало протягом наступних десятиліть.
Коли утворили район
Історію Печерського адміністративного району відлічують від 1921 року. Надалі його територія входила до укрупнених районів, а в 1930-х роках Печерськ знову виділили в окрему одиницю під назвою Кіровський район. Історичну назву Печерський повернули указом від 15 серпня 1944 року.
Що тут варто побачити
Києво-Печерська лавра та церква Спаса на Берестові. Монастирський ансамбль представляє різні століття київської архітектури. Поруч розташована церква Спаса початку XII століття — пам’ятка, пов’язана з давньою княжою резиденцією.
Маріїнський палац і парк. Бароковий палац середини XVIII століття сьогодні є церемоніальною резиденцією Президента України. Разом із парком він утворює один із найвідоміших історичних ансамблів Печерська.
Будинок із химерами. Владислав Городецький спорудив його у 1901–1903 роках як прибутковий будинок із помешканням для своєї родини. Незвичне скульптурне оздоблення зробило споруду однією з найупізнаваніших пам’яток київського модерну.
Музей війни та монумент "Батьківщина-мати". На нинішній території музейний комплекс діє з 1981 року. У 2023-му радянський герб на щиті монумента замінили українським Тризубом — помітна зміна, яка стала частиною переосмислення історії цього місця.
Загалом у районі неймовірна кількість важливих пам’яток і місць, які вартують уваги. Як і у випадку з Подільським районом, перелічити не сила, варто просто гуляти містом та насолоджуватися.
Шевченківський район: і княжий, і хуторянський, і сучасний
Шевченківський район поєднує території з дуже різними біографіями. Старокиївська гора та квартали біля Софії були частиною давнього міського ядра. Лук’янівка й Татарка розросталися як околиці, а на місці сучасних Нивок ще порівняно недавно були хутори, ферми та сади. Тому історія району — це водночас історія народження Києва та його поступового розширення.
Звідки походить назва району
Район названий на честь Тараса Шевченка. Проте сучасне ім’я він отримав не відразу: утворений 1937 року район до 1957-го називався Молотовським — на честь радянського діяча В’ячеслава Молотова.
Назва Шевченківський об’єднала місцевості, кожна з яких зберегла власне ім’я: Старий Київ, Кудрявець, Лук’янівка, Татарка, Дорогожичі, Дегтярівка, Нивки, частини Сирця та Шулявки. Ці назви й сьогодні допомагають точніше визначити місце, ніж адміністративна адреса.
Коли ці місцевості стали Києвом
Частина Шевченківського району — історичні місцевості старого Києва, які не стільки приєднувалися, скільки формували його. Старокиївська гора, території княжих укріплень, Софійський собор і Золоті ворота належать до найдавніших сторінок міської історії.
А от Лук’янівка поступово перетворювалася з передмістя на міську територію протягом XIX століття. У документах 1824 року вона ще згадується як передмістя з хуторами. Її вулична мережа сформувалася переважно в 1830–1860-х роках, а 1869 року багато вулиць отримали офіційні назви. Сирець включили до складу Києва в 1799 році, Нивки — в 1920-х роках.
Коли утворили район
Адміністративний попередник сучасного Шевченківського району з’явився 4 квітня 1937 року. Після перейменування 1957-го район отримав нинішню назву. Під час реформи 2001 року його територію суттєво розширили, включивши території колишніх Старокиївського та Радянського районів.
Що варто побачити у Шевченківському районі Києва
Софійський собор. Одна з головних пам’яток давнього Києва зберігає автентичні мозаїки та фрески XI століття. Його інтер’єр дозволяє побачити мистецтво княжої доби, яке пережило численні перебудови міста.
Золоті ворота. Усередині сучасного захисного павільйону зберігаються справжні залишки оборонної споруди XI століття. Павільйон звели 1982 року, надавши йому вигляду реконструкції давньої брами.
Володимирський собор. Разом з іншими історичними спорудами центральної частини району він представляє вже пізнішу добу розвитку Києва — міста XIX століття, яке розбудовувалося за межами давніх укріплень.
Бабин Яр. Це місце пам’яті про жертв нацистських масових убивств. Лише 29–30 вересня 1941 року тут розстріляли понад 33 тисячі київських євреїв. Історія Бабиного Яру — невіддільна частина історії району та всього Києва. Докладно про трагедію в Бабиному Яру можна прочитати на сторінках спецпроєкту нашого видання "Їхній Київ: кияни та Голокост".
В столиці іноді жартують: лівий берег - не Київ, але це просто жарт. Бо ліва частина міста така ж важлива і значна.
Деснянський район: села та місто на піску
Деснянський район часто називають просто Троєщиною. Однак за цією звичною назвою ховаються різні історії: давніх сіл, монастирських володінь, лісових хуторів і величезного житлового масиву. Навіть сама Троєщина тут не одна: є колишнє село, яке зберегло приватну забудову, і багатоповерховий масив Вигурівщина-Троєщина.
Звідки походить назва та коли утворили район
Цей район лівого берега Києва відносно юний, він утворився лише в 1987 році і спочатку був просто частиною Дніпровського. Але згодом отримав назву Ватутінський, яка довго не протрималась. І нині район гордо називається на честь річки Десни.
Коли ці місцевості стали Києвом
Приєднання відбувалося поступово. Об’єднане поселення Троєщина включали до столиці частинами у 1982 та 1988 роках. Тому називати одну дату для всієї території сучасного масиву й колишніх сіл було б неточно. Биківня стала частиною міста в 1938 році, а от Лісовий масив формувався вже як міська житлова забудова. Його основне будівництво тривало у 1965–1973 роках.
Що варто побачити у Деснянському районі Києва
Парк "Кіото". Його заснували 1972 року на знак дружби між Києвом і японським містом Кіото. Сакури, кам’яна пагода та японський сад зробили парк одним із найвпізнаваніших місць Лівобережжя.
Свято-Троїцький собор. Храмовий комплекс розташований між старим селом і житловим масивом. Його спорудили на штучному пагорбі, а в архітектурі використали стилізовані форми українського бароко. Собор освятили 1997 року.
Парк "Муромець". Велика рекреаційна територія біля Дніпрових проток показує іншу сторону району — з водою, відкритими просторами та островами. Одна з його сучасних скульптурних домінант — пам’ятник Іллі Муромцю, для якого позував Василь Вірастюк.
Дарницький район: місто посеред озер
Сьогодні Дарницький район асоціюється з висотками Позняків та Осокорків. Проте ще порівняно недавно тут були села, заплавні луки, городи й дачні поселення серед сосен. Історію цих місць можна прочитати навіть у назвах: Осокорки нагадують про дерева, Бортничі — про давнє бджільництво, а Нова Дарниця — про часи, коли сюди приїздили відпочивати від Києва.
Звідки походить назва Дарниця
Назва району пов’язана з історичною місцевістю та річкою Дарницею. Причому річка згадується в документах початку XVI століття раніше за однойменне поселення.
Важлива деталь: історична Дарниця й сучасний Дарницький район мають різні межі. Стара Дарниця та станція метро "Дарниця" розташовані в Дніпровському районі, тоді як Нова Дарниця належить до Дарницького.
Коли утворили район
Дарницький район заснували 3 квітня 1935 року. Тоді він об’єднав 18 населених пунктів Лівобережжя й охоплював значно більшу територію, ніж сьогодні. Згодом адміністративний поділ змінювався, зокрема 1969 року з нього виділили Дніпровський район. Назва "Дарницький" збереглася від часу заснування.
Що варто побачити у Дарницькому районі Києва
Парк Партизанської слави. Закладений 1970 року, він зберіг ділянки природного соснового лісу та озера. Це одна з місцевостей, де ще можна відчути лісове минуле Дарниці. Сучасний пішохідний фонтан додав парку впізнаваної архітектурної деталі.
Осокорківські луки. Ландшафтний заказник створили 2019 року. Він зберігає частину заплавного середовища, яке колись визначало вигляд значної території сучасного району: відкриті луки, водойми та вологі низини.
Мурали станції метро "Осокорки". Наприкінці 2018 року тут відкрили вісім великих розписів, створених художниками з різних країн. Це вже сучасна пам’ятка району — приклад того, як звичайний транспортний простір став місцем розповіді про Україну.
Дніпровський район: квартали, що виросли серед води
У Дніпровському районі вода визначала і спосіб життя, і майбутню забудову. Поселення виникали біля переправ, річкових проток та озер, потерпали від повеней, а згодом поступалися місцем житловим масивам. Сьогодні про них нагадують назви: Микільська Слобідка, Воскресенка, Березняки. А там, де колись стояли будинки Передмостової слобідки, тепер розташований Гідропарк.
Звідки походить назва та коли утворили район
Назва району походить від Дніпра. Його утворили 23 травня 1969 року, виділивши зі складу Дарницького району. Тоді він став другим адміністративним районом київського Лівобережжя. Назву від часу заснування не змінювали.
Що варто побачити в Дніпровському районі
Русанівська набережна та канал. Це місце, де найкраще видно задум житлового острова: квартали, відділені водою, пішохідні переходи та відкриті краєвиди правобережних схилів.
Гідропарк і Венеціанський міст. Водно-рекреаційний комплекс створювали у 1965–1968 роках на місці колишньої Передмостової слобідки. Пляжі та паркові алеї тут сусідять із пам’яттю про знищене поселення.
Як Русанівка стала островом
Сучасну Русанівку почали будувати 1961 року. Низинну територію підняли за допомогою гідронамиву, а масив відокремили від навколишньої суші штучним каналом. Так виник житловий острів із мостами, набережною та багатоповерхівками. Основна забудова тривала до 1974 року.
Назва місцевості давніша за масив. Одна з версій пов’язує її з прізвищем Русанович — власника лівобережних земель у XVI столітті. Водночас остаточно доведеного пояснення походження назви немає.
Якщо уважно подивитися на карту Києва, то вона нагадує серце, а Дніпро ніби ділить його на ліве та праве передсердя. Для багатьох із нас Київ — серце країни, і він же — у нашому серці. У якому б районі ми не жили, скільки б знали чи не знали про його історію. З пропискою чи без, але всі ми трішки кияни.
Київ — столиця, і для всіх українців це важливе й рідне місце. Тримаймо його і тримаймося за нього — у холодні воєнні зими й у мирні веселі літа, які точно попереду.
Якщо уважно подивитися на карту Києва, вона нагадує серце, а Дніпро ніби ділить його на дві половини. Для багатьох із нас Київ — серце країни, і він завжди в нашому серці. У якому б районі ми не жили й скільки б знали про його історію. З пропискою чи без — усі ми трішки кияни.
Київ — столиця, важливе й рідне місце для всіх українців. Бережімо його і тримаймося за нього — у холодні воєнні зими й у мирні веселі літа, які точно попереду.