У західній частині Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника у 2026 році зафіксували значне поширення золотушника канадського (Solidago canadensis).
Про це повідомили у Чорнобильському заповіднику.
Цей чужорідний вид здатен швидко захоплювати відкриті території та змінювати природні рослинні угруповання. Водночас у заповіднику активно розростається куничник наземний (Calamagrostis epigejos) — місцевий злак, який також формує щільні зарості.
Поєднання цих двох рослин може призводити до масштабної трансформації рослинного покриву та впливати на інші компоненти екосистеми.
Чим небезпечні зарості золотушника та куничника
Однією з головних проблем є формування так званої "зеленої пустелі" — територій, де рослинної маси багато, але якісного корму для диких копитних стає менше.
Золотушник через гіркі дубильні речовини практично не поїдається тваринами. Молодий куничник навесні може частково використовуватися травоїдними, однак улітку та восени його листя грубішає, стає жорстким і менш придатним для перетравлення.
У результаті густі зарості поступово витісняють м'які лучні злаки та різнотрав'я, які є важливою частиною кормової бази копитних.
Рослини можуть посилювати пожежну небезпеку
Поширення цих видів має ще один негативний наслідок — накопичення сухої рослинної маси.
Восени золотушник і куничник висихають та утворюють щільний шар рослинних решток. Він перешкоджає відновленню інших трав і водночас стає додатковим пальним для пожеж.
Таким чином формується своєрідне замкнене коло: агресивні рослини витісняють цінні кормові види, зменшується випас, накопичується сухостій, а пожежна небезпека зростає. Після пожеж на відкритих територіях можуть з'являтися нові сприятливі умови для поширення золотушника та куничника.
Де поширюється золотушник
Осередки золотушника переважно виявляють на відкритих та порушених територіях. Йдеться про колишні сільськогосподарські поля, перелоги, пасовища, сіножаті, згарища та окремі ділянки заплави річки Уж поблизу Поліського. Рослина також поширюється вздовж ліній електропередач.
Особливу увагу привертає її поява на згарищах, адже після масштабних пожеж у заповіднику залишаються значні площі відкритих територій.
Війна створює нові можливості для поширення
Додатковим фактором стали воєнні дії. Рух військової техніки, інженерні роботи та облаштування фортифікацій порушують ґрунтовий покрив і створюють нові відкриті ділянки.
Такі території можуть ставати своєрідними коридорами для розселення чужорідних рослин.
Водночас визначити реальні масштаби поширення золотушника наразі складно. Частина території заповідника залишається важкодоступною для регулярних обстежень.
Що може допомогти стримати рослини
Фахівці вважають необхідними детальне картування осередків, регулярний моніторинг та дослідження темпів поширення золотушника. Також важливо перевірити, чи присутній у заповіднику золотушник пізній, або гігантський (Solidago gigantea), який схожий на канадський.
Серед можливих способів стримування рослин розглядають локальне сінокосіння, відновлення лучної рослинності та активніший вплив великих травоїдних. Випас і витоптування можуть руйнувати щільні зарості та створювати умови для появи кормових трав.
Ще одним напрямом є відновлення природного гідрологічного режиму. Обводнення заплав і заболочених територій може скоротити площу придатних для золотушника та куничника оселищ.
Подвійний виклик для екосистем заповідника
Масове поширення золотушника може впливати не лише на рослинність, а й на біорізноманіття, кормову базу диких тварин та пожежну безпеку.
Поєднання чужорідного золотушника з активним розростанням куничника створює для Чорнобильського заповідника додатковий виклик. Тому одним із ключових завдань залишається своєчасне виявлення нових осередків та визначення територій, де ще можливо зберегти або відновити природні лучні екосистеми.