Що таке фонтан сьогодні? Гарне тло для селфі, цікавий елемент урбаністичного пейзажу, розвага для метушливої дітвори. Але ще кілька століть тому для киян фонтани були більше, ніж забавою чи прикрасою: вони відігравали містичну й загадкову роль.
"Феліціан" — вода, що зцілює
Контрактова площа і сьогодні — метушливий район екскурсій, прогулянок та розваг, де спраглі кияни й гості міста насолоджуються історичним куточком. Але ще якихось сто-двісті років тому Поділ був визнаним центром міського життя, де працювали, торгували, закохувалися й розважалися. Тому не дивно, що перші водограї з'явилися саме тут.
Якщо бути точними, то перші фонтани з'явилися на території Фроловського та Братського монастирів. А от для мирян чи не найпершим у Києві був фонтан "Феліціан", зведений у XVIII столітті.
Тоді він мав вражаючий вигляд. На чотирьох опорах трималася ротонда, верхівку якої увінчував апостол Андрій, який тримав у руках позолочений хрест. Унизу ж стояв янгол, котрий тримав чашу. Саме з неї цілющим потоком лилася вода, в силу якої кияни вірили. Тож і приходили до "Феліціана" за зціленням.
Ви запитаєте, чому фонтан має таку назву, адже вона не пов'язана ні з янголом, ні з апостолом? За легендою, назву фонтану "подарували" студенти Києво-Могилянської академії. Їм здалося, що фігура янгола дивно нагадує богиню благополуччя Феліцітас.
"Самсон" — фонтан, без якого важко уявити Поділ
Вода з рук не то янгола, не то богині радувала киян до 1808 року. А потім узялися за реконструкцію фонтану, і так з'явився новий символ Києва — фонтан "Самсон". Сюжет класичний: силач, який роздирає пащу лева.
Спокійного життя у "Самсона" не вийшло. Уже в 1811 році спалахнула велика пожежа, яка забрала в історію ротонду. Сам же водограй не постраждав. Альтанку відбудували, і вода знову полилася спокійним струменем мирного життя.
У 1934 році фонтан демонтували. За однією версією, владу не влаштовувала його релігійна символіка. За іншою — усе сталося через курйоз: чиновник наказав "прибрати безлад" біля ротонди, а виконавці вирішили не ризикувати й демонтували весь фонтан.
Лише у 1982 році легендарний водограй повернувся на Контрактову площу. Для його відновлення використали музейну дерев'яну скульптуру Самсона, за якою виготовили сучасну копію.
Нині "Самсон" — це популярна туристична точка на мапі міста. А легенда стверджує, що Київ стоятиме, доки стоїть "Самсон".
"Іван" і "Урод": як кияни самі давали назви фонтанам
Не кожен київський фонтан мав щасливу долю. Якщо одні ставали справжніми символами міста, то інші отримували від містян настільки дошкульні прізвиська. Саме так сталося з фонтанами "Іван" та "Урод", які з'явилися в Києві майже одночасно.
У 1843 році цивільний губернатор Іван Фундуклей вирішив зробити місту подарунок і власним коштом профінансував будівництво нового фонтану на тодішній Театральній площі, нині — Європейській.
Подарунок кияни оцінили одразу. Водограй був не лише красивим, а й забезпечував містян якісною питною водою. На знак вдячності його швидко охрестили "Іваном" — на честь благодійника. Назва виявилася настільки вдалою, що майже витіснила офіційну.
Зовсім інша історія трапилася того ж року з військовим губернатором Дмитром Бібіковим. Він також вирішив залишити свій слід в історії Києва й профінансував спорудження фонтану, цього разу на місці сучасного Майдану Незалежності.
Втім, результат виявився далеким від очікувань. Через обмежене фінансування замість ефектного водограю містяни отримали невеликий басейн із тоненьким струменем води, який виглядав доволі непоказно.
Кияни не стали добирати дипломатичних формулювань і майже одразу дали новому фонтану прізвисько "Урод". Іронія в тому, що ця народна назва виявилася настільки популярною, що згодом почала з'являтися навіть в офіційних документах.
У XIX столітті кияни дуже рідко користувалися офіційними назвами міських фонтанів. Якщо споруда запам'ятовувалася місту, вона майже одразу отримувала народне ім'я — за прізвищем мецената, зовнішнім виглядом або навіть через вдалий жарт. Саме тому "Самсон", "Іван" і "Урод" пережили десятки років і стали значно відомішими за свої офіційні назви.
Саме завдяки таким історіям сьогодні можна побачити, як міський фольклор іноді виявляється сильнішим за будь-які рішення чиновників. Адже документи змінюються, а народні назви нерідко залишаються в пам'яті містян на століття.
Фонтани Термена: чавунні красені, які пережили понад століття
Справжній розквіт київських фонтанів розпочався після будівництва першого централізованого водогону. Саме тоді міська влада вирішила, що водограї мають бути не лише окрасою столиці, а й виконувати цілком практичну функцію.
Наприкінці XIX століття біля фонтанів кипіло життя. Тут набирали питну воду, зустрічалися сусіди, а господарі приводили напувати коней та іншу худобу. Щоправда, безкоштовною така послуга була не для всіх. Якщо потрібно було набрати понад шість відер води або напоїти тварин, доводилося платити.
Виготовленням нових міських фонтанів займався завод промисловця Олексія Термена, а їхній зовнішній вигляд створив архітектор Олександр Шиле. Вважається, що під час роботи він надихався знаменитими паризькими фонтанами на площі Вогезів.
Перший фонтан Термена встановили на тодішній Царській площі у 1872 році. Згодом такі водограї почали з'являтися в різних районах Києва. Усі вони мали впізнаваний дизайн: велику чавунну чашу, витончену опору та декоративні маскарони у вигляді левів і людських облич.
На межі XIX і XX століть один такий фонтан коштував близько шести тисяч рублів — величезні на той час гроші. Попри це місто активно замовляло нові водограї, адже вони були важливою частиною системи водопостачання.
Завод Олексія Термена був відомий далеко не лише своїми фонтанами. Тут також виготовляли чавунні сходи, паркові огорожі, ліхтарі, балкони та інші декоративні елементи, багато з яких і сьогодні можна побачити на старовинних вулицях Києва. Саме завдяки цьому підприємству місто отримало значну частину свого впізнаваного архітектурного обличчя.
Із фонтанами Термена пов'язана ще одна міська легенда. Розповідають, що на заводі працював надзвичайно суворий майстер на прізвисько Фараон. Поки він перебував у відрядженні, робітники нібито вирішили пожартувати й замість звичних декоративних облич додали до оформлення фонтанів маскарон, який дуже нагадував їхнього керівника.
Кажуть, коли майстер повернувся, було вже запізно — форми використовували у виробництві. Він навіть намагався відстояти свою правоту, але безуспішно. Так сердите обличчя, за легендою, назавжди залишилося прикрашати київські фонтани.
Сьогодні в Києві збереглося лише сім історичних фонтанів Термена — п'ять великих і два менші. Вони давно перестали бути джерелом води для містян, однак залишаються мовчазними свідками епохи, коли навіть звичайний фонтан був невіддільною частиною повсякденного життя.