1 грудня 2025 року Україна втратила одного з найлегендарніших "динамівців" – Володимира Мунтяна. Колишній футболіст і тренер пішов з життя у віці 79 років після тривалої хвороби.
Яким був його життєвий і спортивний шлях – у матеріалі KyivTime.
Дитинство Володимира Мунтяна
Майбутній футболіст народився 14 вересня 1946 року в Котовську Одеської області. Коли Володимир був дитиною, родина переїхала до Києва, де він й зростав. Його батько – Федір Степанович – працював арматурником на асфальтобетонному заводі, а мати – Марія Леонтіївна – була нічною нянею в лікарні. Поки батьки були на роботі, Мунтян після занять у школі проводив вільний час із м'ячем, зокрема на стадіоні Спортивного клубу армії (СКА), де спостерігав за тренуваннями, а також матчами вихованців дитячо-юнацької спортивної школи.
Для дітей повоєнного часу можливість пограти ніпельним м’ячем після тренування старших була особливою подією. Після одного з тренувань на стадіоні СКА, коли діти кинулись до м'ячів, Мунтян, як і зазвичай, почав обігрувати всіх і показувати свої трюки. Тоді ж до нього підійшов відомий дитячий тренер Михайло Корсунський й запропонував серйозно зайнятись футболом.
Пізніше Корсунський сформував сильну юнацьку команду, у якій Мунтян був лідером. Команда регулярно перемагала на міських турнірах й обігрувала однолітків на республіканських змаганнях.
У 1963 році в товариській грі юнацьких збірних Києва та Москви українська команда здобула перемогу, а для юного футболіста цей матч був особливо вдалим, оскільки після цього його запросили на тренування основної команди.
15 травня того року Мунтян подав заяву й офіційно став гравцем київського "Динамо". Спочатку грав в юнацьких першостях, а з приходом до керівництва Віктора Маслова був переведений до дубля.
Дебют в основному складі Динамо
Мунтян вперше зіграв у складі основного "Динамо" 15 жовтня 1965-го в Ташкенті. Попри те, що раніше київський клуб не здобував перемогу над узбекистанським "Пахтакором", того дня українська команда виграла з рахунком 2:1.
З 1966 по 1969 роки команда під керівництвом Маслова тричі поспіль ставала чемпіоном. Для самого Мунтяна одним з найяскравіших став сезон, у якому "Динамо" посіло друге місце: спортсмен провів 41 матч у всіх турнірах і забив 12 голів, фактично тягнувши команду. У 1969 році його визнали найкращим футболістом СРСР.
Загалом членство Мунтяна у складі "Динамо" було золотою сторінкою в історії клубу. За той час він:
- сім разів ставав чемпіоном СРСР (у сезонах 1966, 1967, 1968, 1971, 1974, 1975 і 1977 років);
- двічі здобував Кубок СРСР;
- у 1975-му разом із командою виграв Кубок володарів кубків та Суперкубок Європи;
- у 1969 році його визнали найкращим футболістом країни, а у 1972-му став віцечемпіоном Європи.
Загалом за клуб він провів аж 420 матчів та забив 77 голів, а у складі збірної Союзу – 49 матчів та 7 голів.
У 1977-му Мунтян завершив виступи за київський клуб.
Тренерський шлях Мунтяна
Коли спортсмен завершував кар’єру в "Динамо", йому був 31 рік. Він отримував пропозиції від інших сильних команд, але відмовився від усіх, оскільки не уявляв, щоб колись вийшов проти "біло-синіх" у формі суперника.
Паралельно з виступами на полі Мунтян здобував освіту: закінчив юридичний факультет Київського державного університету, а згодом вступив до аспірантури на факультет міжнародних відносин, але дисертацію так і не захистив.
На подальше його життя суттєво вплинула смертельна ДТП за участі футболіста, яка сталась вже після завершення кар'єри. Через пів року після трагедії кримінальну справу закрили, не знайшовши складу злочину, оскільки технічна експертиза автомобіля Мунтяна підтвердила наявність серйозного заводського дефекту, який і призвів до аварії.
Після одужання футболіст погодився очолити СКА як тренер-гравець. Там він допоміг кільком перспективним призовникам зробити перші кроки у професійному футболі.
У 1980-му Мунтян навіть на певний час відновив виступи, продовжуючи керувати СКА. Зокрема працював у Київському вищому танковому інженерному військовому училищі на кафедрі фізичної підготовки й був залучений до роботи в міській та республіканській федераціях.
У період з 1986 по 1988 роки очолював клуб КОСФАП на Мадагаскарі. Під його керівництвом команда вперше й востаннє у своїй історії виграла чемпіонат країни.
Також Мунтян очолював збірну Гвінеї, та разом із командою взяв участь у фіналі Кубка африканських націй.
Після повернення до Європи, вже в період становлення незалежної України, Мунтян долучився до створення нової футбольної системи. У 1992-1994 роках очолював новостворену олімпійську збірну.
Далі його тренерська кар'єра охопила низку й інших клубів, а також збірних, зокрема у "Таврії", "Оболоні", "Черкасах", "Аланії", "Кривбасі" та "Ворсклі".
Подальша кар'єра
Окремої уваги заслуговує діяльність Мунтяна у ветеранській спілці. На початку 1990-х працював створений ним "Фонд Мунтяна", а згодом він очолив громадську організацію "Ветерани футбольного клубу "Динамо" Київ".
Під його керівництвом ветерани "біло-синіх" об’єдналися, щоб підтримувати тих, хто присвятив життя футболу. Організація зосередилася зокрема на допомозі колишнім гравцям із лікуванням, операціями й не тільки.