Національний музей історії України у Другій світовій війні зберігає пам’ять про трагічні події минулого століття. Проте оскільки він використовувався радянською владою для своєї пропаганди, останні кілька років там відбуваються кардинальні зміни.
Чому переосмислення розпочалося вже після початку повномасштабного вторгнення РФ, що встигли змінити та яким буде музейний комплекс – у матеріалі KyivTime.
Чому Музей війни закривали
Музей було засновано 17 жовтня 1974 року – до 30-річчя з моменту звільнення України від нацистської окупації. Тоді він називався музеєм Великої вітчизняної війни й розташовувався у Кловському палаці. Пізніше, 9 травня 1981-го, було відкрито Меморіальний комплекс. Заклад отримав 16 залів на трьох поверхах.
Частиною комплексу став монумент "Батьківщина-мати", висота якого становить 102 метри, а вага – 540 тонн.
У 1996-му, через кілька років після того, як Україна здобула незалежність, у музеї відбулася реекспозиція. Відтоді головна експозиція оновлювалася: додавалися нові експонати, змінювалися художні рішення, однак це були не глобальні рішення.
На початку повномасштабної війни в Україні головну експозицію закрили, а експонати перевезли в більш безпечні місця з безпековою метою. Її частина відкрилася лише в лютому 2024-го. Тоді зʼявилася можливість відвідати перші сім залів, які присвячено історії України у Другій світовій війні 1939-1944 років.
Також на території працюють й інші виставки, присвячені зокрема нинішній російсько-українській війні.
Попри регулярні обстріли столиці, музей продовжує працювати. За останні роки комплекс двічі зазнав пошкоджень. У ніч на 6 червня 2025 року вибуховою хвилею пошкодило фасад Головного корпусу в підніжжі монумента, а 3 лютого 2026-го під час чергової атаки постраждала зала слави.
Батьківщина-мати: як змінювали герб СРСР
"Батьківщина-мати" при будівництві отримала величезний радянський герб на щиті. Попри ухвалений у 2015 році закон про декомунізацію, символ СРСР не був знятий.
Влітку 2022-го в додатку "Дія" відбулося голосування, яке активно просував Мінкульт під керівництвом Олександра Ткаченка. Тоді 85% опитаних проголосували за демонтаж герба СРСР і його заміну на герб України. В опитуванні взяли участь приблизно 780 тис. людей.
Однак активні дії щодо демонтажу розпочалися навіть не тоді, а вже у 2023 році. До слова, у квітні 2023-го президент Володимир Зеленський підписав закон про деколонізацію.
Тризуб для монумента "Батьківщина-мати" створила компанія "Метінвест", яка належить бізнесмену Рінату Ахметову. Символ було зроблено зі сталі, виготовленої на заводі "Запоріжсталь". Матеріали з цього ж підприємства використовувалися при будівництві монумента.
Повністю демонтували радянський герб 1 серпня 2023 року. За словами висотників, складнощі виникали тільки через сильний вітер та постійні повітряні тривоги.
"Це момент, про який мріяли мільйони українців, покоління українців… Це момент демонтажу імперії, символу радянщини, який відкриває нам перспективу не тільки на чудові краєвиди Дніпра, а на життя в новій, вільній сім’ї європейських народів", – коментував зміни український історик Юрій Савчук для "Радіо Свобода".
На виготовлення, демонтаж та встановлення нового герба було витрачено 28 мільйонів гривень. Міністерство культури звітувало, що для реалізації цього рішення використовували лише гроші меценатів.
5 серпня 2023 робітники почали встановлювати герб України на монумент, а на ранок 6 серпня тризуб повністю встановили на щит.
Іржа на щиті Батьківщини-мати
Проте майже через рік після монтажу, 1 серпня 2024-го, вийшло інтерв'ю Ігоря Кривцуна – директора Інституту електрозварювання ім. Патона. Журналістам Liga.net він розповів, що встановлення тризуба не узгодили з фахівцями Інституту. За словами Кривцун, шви опинилися під загрозою, а під час обстеження монумента була помічена корозія.
"Тризуб приварили, але до нас ніхто не звертався. А проблема в тому, що там, де вони варили, — там вітер, там немає захисту, і всі ці шви під загрозою — вони вже жовті, хоча це й нержавіюча сталь", – зазначив він.
Науковець додав, що погодження від Інституту намагались отримати вже після зварювальних робіт. Однак установа не дала висновку.
"Я кажу – ні, хлопці, ви працювали, ви й відповідайте. А нещодавно ми обстежили монумент дронами й побачили, що там уже є корозія", – сказав він.
Своєю чергою заступник директора Національного музею історії України у Другій світовій війні Олег Кучерявий заявив, що ці слова Кривцуна стали несподіванкою для колективу музею.
Кучерявий підтвердив, що музей замовляв обстеження швів уже після виконання робіт. Однак посадовець розповів, що в листопаді фахівці Інституту електрозварювання надіслали музею звіт за результатами обстежень. Їх проводили кількома методами, два з яких зафіксували локальні незначні відхилення, котрі не впливають на експлуатацію металевих конструкцій.
"Жодного слова про ржавіння, чи про неможливість експлуатації, чи про аварійність, чи ще про якісь значні дефекти, в цьому звіті не було і немає", – додав він в інтервʼю "Вечірньому Києву".
Також Кучерявий заявив, що вже укладено угоду на повторне обстеження:
У липні 2024 року колектив музею уклав ще одну угоду з Інститутом електрозварювання імені Патона про повторне обстеження швів після усунення попередньо виявлених ними дефектів. Ці роботи були заплановані орієнтовно десь на 12-22 серпня.
Ця історія завершилася восени 2024 року. Музей повідомив, що виявлені раніше дефекти усунули за участі фахівців Інституту електрозварювання імені Патона. За результатами останньої перевірки інститут надав звіт: зварні шви відповідають вимогам нормативної документації. Разом із рекомендаціями щодо подальшого утримання конструкції це поставило крапку в процесі заміни радянського герба. Формально його визнали повністю завершеним. Станом на вересень 2026 року нових претензій до кріплення тризуба публічно не заявляли.
Які зміни будуть у Музеї війни
Попри скандал, процес декомунізації комплексу триває. І надалі він стосуватиметься не лише монумента.
За планом, Музей війни хоче позбутися всіх пам’ятників та елементів радянської пропаганди, які просувають міф "великої вітчизняної війни".
"У планах – максимальна зміна архітектурного ландшафту: демонтаж усіх пам’ятників та елементів радянської пропаганди", – заявили в музеї в березні 2024 року.
Тоді ж було анонсовано демонтаж горельєфа "Курська битва", створеного скульпторами Євгеном Карповим та Валерієм Федічевим.
Деяким українцям ця ідея не сподобалась і вони створили петицію, в якій написали, що демонтаж елементів меморіального комплексу призведе до знецінення внеску українців у перемогу над фашистами. Однак за час, відведений на збір підписів, петиція набрала три тисячі голосів із 25 тисяч потрібних.
Улітку 2024 року музей оголосив на Prozorro тендер на роботи з переміщення горельєфа. Очікувана вартість становила 647,5 тис. гривень, кінцевий строк подання пропозицій – 16 серпня, а завершити роботи планували до 1 грудня. За даними тендеру, окрім демонтажу передбачалися монтажні й реставраційні роботи на мідній поверхні. Йшлося про розчищення від нашарувань забруднень і корозії, фарбування металевого каркаса та клямерів. Знищити скульптуру не можна, бо вона належить до Музейного фонду України, тож її мають перемістити у фондову колекцію. Станом на вересень 2026 року музей публічно не повідомляв про завершення демонтажу.
Натомість декомунізація комплексу просунулася в іншому. Наприкінці грудня 2024-го з Алеї міст-героїв прибрали радянські символи та літери. 29 січня 2026 року зі скульптурної галереї "Герої фронту й тилу" демонтували російськомовний напис, а також макет ордена із серпом і молотом.
Не завершилася й історія з перейменуванням. Про намір змінити назву закладу на Національний музей війни за незалежність гендиректор Юрій Савчук заявляв ще влітку 2023 року в ефірі Українського радіо, зазначаючи, що процес уже перейшов зі стадії декларацій у юридичну площину. Однак станом на вересень 2026-го заклад і в реєстрі музеїв Міністерства культури, і на власному сайті фігурує під старою назвою – Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс.