День Української Державності – відносно молоде свято, але воно повʼязане з багатовіковою історією державотворення на українській землі. Корені особливої дати сягають часів Київської Русі.
Що відомо про це свято, коли та чому його відзначають – у матеріалі KyivTime.
День Української Державності: дата
День Української Державності святкується 15 липня – в День Хрещення Русі-України, коли за новоюліанським календарем також вшановується памʼять київського князя Володимира Великого.
Ідея запровадити таке свято прозвучала в лютому 2018 року. З такою ініціативою виступила група, до складу якої увійшли зокрема колишні президенти Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко.
Зрештою 24 серпня 2021 року запровадження свята анонсував чинний президент Володимир Зеленський.
Вперше День Української Державності відзначався у 2022 році, і тоді це було 28 липня. Однак потім, у звʼязку з переходом Православної церкви України на новоюліанський календар, днем вшанування Володимира Великого стало 15 липня. Тож на це число перенесли й День Української Державності.
В День Державності в Україні встановлено офіційний вихідний. Однак зараз, у звʼязку з дією воєнного стану, офіційні святкові та неробочі дні скасовуються.
Як відзначають День Української Державності
Свято вже має певні традиції та звичаї. Наприклад, 15 липня українці приносять квіти до монументів визначних діячів, які відіграли важливу роль у формуванні нашої культури, релігії, звичаїв, світогляду й основ державотворення.
У цей день також проводять різноманітні культурні події - у музеях великих міст організовують тематичні виставки, присвячені українській державності та суверенітету.
Також однією з традицій є урочисте підняття державного прапора.
Паралельно проходять заходи, які присвячені вшануванню пам’яті Володимира Великого.
У цей день також особливе місце займає символіка, зокрема тризуб. Традиційно можна побачити одразу кілька його варіантів - державний герб, емблему Збройних сил України, тризуб князя Володимира, а також авторські зображення.
Чому відзначають День Української Державності
Як розповідає Український інститут національної пам’яті, хрещення, яке здійснив князь у 988 році, було цивілізаційним вибором, яке сприяло розвитку освіти, культури й поширенню кириличної писемності.
Основою державності, своєю чергою, є прагнення до самостійності, накопичений історичний досвід, національний характер, а також правові традиції. Сама ж держава є механізмом, який гарантує єдність й стабільне існування нації.
Про успішну державність свідчать:
- реалізоване право народу на незалежність;
- ефективна система управління;
- боєздатні збройні сили;
- чітко сформована правова система;
- міжнародне визнання.
Держава і державність пов’язані тісно між собою, оскільки без історичного коріння існування держави неможливе, а минуле формує відчуття спадкоємності поколінь і створює спільне бачення майбутнього.
Корені нашої державності беруть свій початок ще із Русі. Саме з тих часів походять український герб, національна валюта, а також місто Київ як центр влади та культури.
Як Володимир хрестив Русь
Володимир Великий тривалий час дотримувався язичницької віри, як і його попередники. Проте зрештою він усвідомив, що язичництво вичерпало свій потенціал.
Загалом у той період чимало розвинених країн, у тому ж числі й Візантія - одна з найвпливовіших країн Європи, уже прийняли християнство. Водночас запровадження нової релігії в Київській Русі дозволило б укріпити зв’язки з європейськими сусідами. Втім, перед тим як охреститись, князь провів "випробування вір" - приймав послів від представників ісламу, юдаїзму та християнства, вислуховував їх пояснення та доводи. Зрештою найбільше його вразила саме християнська віра.
Володимир Великий охрестився сам, і розпочав хрещення жителів Києва. З часом християнство почало поширюватися й на інші населені пункти Русі, але зі спротивом, оскільки чимало людей не бажали добровільно зрікатися язичницької віри й приймати нову релігію.
Паралельно із запровадженням християнства духовенство займалося знищенням язичницьких храмів і боротьбою з давніми обрядами. Попри це, значна частина дохристиянських звичаїв збереглася в народній культурі та дійшла до сучасності.
Хрещення Русі: цікаві факти
Християнізація Русі супроводжувалась низкою цікавих фактів:
- Володимир Великий був не першим, хто намагався запровадити християнство на руських землях, оскільки такі спроби також робили Аскольд і Дір у 860-х роках.
- Низка європейських країн прийняли християнство пізніше за Київську Русь. Серед них - Ісландія, Литва, Норвегія та Швеція.
- Володимир Великий не був першим правителем, який охрестився. Його бабуся, княгиня Ольга, зробила це раніше, попри те, що її близьке оточення і син Святослав залишалися вірними язичницьким традиціям.
- Процес хрещення Русі підтверджується археологічними знахідками: у похованнях, які датуються 10-11 століттями, виявлено християнські символи – ікони та натільні хрести, з якими ховали людей.
- Після запровадження християнства на Русі активно розвинулася культура. Було введено кириличну писемність, з’явилися перші писемні джерела, почали формуватися нові види мистецтва, а загальний рівень освіченості населення помітно зріс.