На Либідській площі в Києві розташована одна з найбільш впізнаваних споруд міського модернізму — "Літаюча тарілка". Незвичайна форма будівлі одразу привертає увагу, але за нею стоїть складна архітектурна ідея Флоріана Юр’єва та історія, яка тісно пов’язана з розвитком Києва.
У цій статті видання KyivTime розповість, як з’явилася "Літаюча тарілка", хто її створив, чому споруда стала символом київського модернізму, через що виник конфлікт навколо її реконструкції та що відбувається з пам’яткою сьогодні.
Що таке "Літаюча тарілка" та де вона знаходиться
"Літаюча тарілка" — неофіційна назва будівлі Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації на вул. Антоновича, 180, неподалік станції метро "Либідська". Споруду звели у 1971 році за проєктом архітекторів Флоріана Юр’єва та Льва Новикова. Саме незвичайна кругла конструкція, що виступає над основним об’ємом будівлі, згодом дала їй популярну назву.
Будівля замислювалася не просто як адміністративний простір. Центральне місце в ній займала спеціальна зала, де планували проводити кінолекції, культурні та наукові заходи. Архітектурне рішення було тісно пов’язане з акустикою: завдяки особливостям стелі в залі можна було добре чути людський голос і музичні інструменти без додаткового електронного підсилення.
Проєкт "Тарілки" став одним із найбільш незвичайних прикладів модерністської архітектури Києва. Для Флоріана Юр’єва архітектура була частиною ширшої ідеї синтезу різних видів мистецтва. Він працював не лише як архітектор, а й як художник, музикант і дослідник. Саме тому будівля мала поєднувати функціональність із незвичайним просторовим та акустичним рішенням.
Як створювали "Літаючу тарілку" та в чому її особливість
Проєкт будівлі розробили у 1960-х роках архітектори Флоріан Юр’єв та Лев Новиков. Спочатку Юр’єв задумував простір як світломузичний театр, де архітектура мала поєднуватися з музикою та світлом. Згодом призначення змінили, і в будівлі розмістили Український інститут науково-технічної інформації.
Головною особливістю споруди стала кругла конструкція, яка ніби зависає над основною частиною будівлі. Саме вона згодом отримала серед киян назву "Літаюча тарілка". Але незвичайна форма була не просто декоративним рішенням. Юр’єв приділяв велику увагу акустиці та створенню простору, у якому можна було проводити лекції, кінопокази, конференції та музичні заходи.
Особливе місце займала кінолекційна та конференц-зала. Завдяки конструкції стелі в ній можна було добре чути людський голос і звучання музичних інструментів без електронного підсилення. Це було одним із ключових елементів задуму архітектора.
Для самого Юр’єва архітектура не обмежувалася будівництвом функціональних споруд. Він також був художником, музикантом, науковцем і працював над ідеєю синтезу мистецтв. Тому "Літаюча тарілка" стала своєрідним втіленням його поглядів — будівля мала не лише виконувати практичну функцію, а й створювати особливий простір для культури та сприйняття звуку.
У 1971 році споруду завершили. Згодом вона стала одним із найвпізнаваніших прикладів модерністської архітектури Києва. Її незвичайний силует вирізнявся на тлі навколишньої забудови, а сама будівля привертала увагу не лише киян, а й архітекторів та дослідників модернізму.
Що сталося з будівлею після радянського періоду
Після розпаду Радянського Союзу "Літаюча тарілка" поступово втрачала своє первісне значення та почала занепадати. У 1990-х роках фасад будівлі потребував ремонту, інженерні комунікації виходили з ладу, а частина приміщень пустувала. Водночас коштів на повноцінне відновлення споруди не вистачало.
Будівля продовжувала використовуватися Українським інститутом науково-технічної експертизи та інформації. Також тут працювала Державна науково-технічна бібліотека України. Однак технічний стан споруди залишався проблемним, тому питання її подальшого використання та ремонту поступово стало більш актуальним.
У 2012 році керівництво інституту вирішило передати будівлю Фонду державного майна. Через кілька років ситуація навколо "Тарілки" змінилася ще більше: у 2015 році з’явилися плани будівництва великого торговельного комплексу Ocean Mall поруч із будівлею. Саме тоді питання майбутнього споруди вийшло за межі звичайної реконструкції та перетворилося на широку дискусію про збереження модерністської архітектури Києва.
Чому виник конфлікт навколо "Літаючої тарілки"
Суперечки навколо "Літаючої тарілки" загострилися після появи планів будівництва торговельного комплексу Ocean Mall поруч із пам’яткою. Архітектори та активісти побоювалися, що нова забудова змінить сприйняття споруди та порушить її архітектурну цілісність. За збереження "Тарілки" виступав і її автор Флоріан Юр’єв.
У 2020 році будівлю внесли до державного реєстру пам’яток архітектури. У 2024 році було видано дозвіл на реконструкцію прилеглих нежитлових приміщень. При цьому основні елементи "Літаючої тарілки", зокрема головний фасад, планування та кінолекційна зала, мають бути збережені.
Що відбувається з "Літаючою тарілкою" зараз
Станом на вересень 2026 року "Літаюча тарілка" залишається в процесі реставрації. За даними Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, на будівлі вже демонтували старі віконні конструкції та встановили нові алюмінієві рами зі склопакетами, відновили та пофарбували покрівлю, а також виконали частину робіт на фасаді.
Водночас питання збереження пам’ятки залишається актуальним через її сусідство з Ocean Mall. У 2024 році ДІАМ видала дозвіл на реконструкцію прилеглих будівель, зазначивши, що сама "Літаюча тарілка" має зберегти головний фасад, композицію та кінолекційну залу.
Таким чином, сьогодні навколо будівлі тривають не лише ремонтні роботи, а й дискусія про те, наскільки майбутній вигляд комплексу відповідатиме історичній ролі "Літаючої тарілки" та її статусу пам’ятки київського модернізму.