Русанівка стала першим житловим масивом в Україні, який звели на намивних пісках. Її забудова розпочалася ще в 1960-х роках, але донині ця місцевість зберегла майже первісний вигляд.
Про те, як з’явилась Русанівка, – в матеріалі KyivTime.
Що таке Русанівка
Назва "Русанівка" ймовірно походить від прізвища Сави Русановича, чиї землі в 16 столітті межували з володіннями Микільського монастиря. Є припущення, що Русанович володів і територіями, де нині розташований житловий масив. Однак місцевість залишалася незаселеною через близькість до річки та регулярні підтоплення.
На картах 18-19 століть можна знайти згадки про озеро Русанів, рукав Русанівка та Русанівську протоку. На місці протоки був каскад озер, допоки у 1877 році не сталася повінь.
Крім того, у північній частині сучасного Русанівського каналу розташовувалося озеро Святище.
У південній частині Русанівського каналу після повені 1931 року утворилося нове озеро. Ймовірно, його поява пов’язана з будівництвом лівобережного Наводницького шосе, насип якого відокремив північну частину озера Тельбін.
Тривалий час територія залишалася непридатною для забудови через регулярні підтоплення. У генеральному плані розвитку лівобережної частини Києва, затвердженому ще у 1935-му, передбачалось облаштування промислових причалів, а не житлових кварталів. Однак Друга світова війна завадила цьому.
Перший масив СРСР на штучному острові
У 1960-1961 роках на Русанівці вперше було застосовано технологію гідронамиву для підготовки території під житлову забудову. Це був перший житловий масив у СРСР, споруджений на штучному острові. Рівень суходолу підняли на 3-5 метрів до безпечних позначок, щоб захистити його від підтоплення. Загалом було використано 6,3 млн кубометрів ґрунту.
Навколо району, частково на місці колишніх озер, облаштували обвідний канал. Перед початком будівництва житлових будівель було проведено комплексну підготовку території: сформовано мережу вулиць і проїздів, зведено необхідні інженерні споруди та прокладено комунікації. Проєктування виконали Григорій Кульчицький і Володимир Ладний.
Загальна площа штучного острова становить 180,49 гектара. До території входять обвідний канал, квартал комунально-господарського призначення та прибережний парк. Безпосередньо під житлову забудову відведено 130 гектарів, а зелені насадження разом із каналом займають 41% площі району.
Масив поділений бульварами на три мікрорайони. Спочатку розглядалася ідея створення водних каналів між ними, проте задум так і не був реалізований. Кожен мікрорайон будували як завершений архітектурний ансамбль із власною інфраструктурою.
Забудова Русанівки включає житлові будинки різної висоти: 9,16 та 17 поверхів. Вздовж набережної переважають довгі дев’ятиповерхові будинки.
Вхідну частину бульвару імені Ігоря Шамо облаштували двома 16-поверховими житловими будинками, зведеними у 1968-1970 роках. А в 1967-1969 роках там спорудили перший у столиці 17-поверховий будинок з прокатних залізобетонних панелей.
Ще однією архітектурною особливістю Русанівки став готель "Славутич", зведений у 1966-1972 роках. Його будівля має незвичну для того часу форму розгорнутої книги, де бокові фасади нагадують "сторінки". Це була перша у Києві 16-поверхова споруда такої архітектури. На нижніх поверхах відкрили ресторан "Славутич", а також кафе, бар, їдальню, кінотеатр, перукарню, відділення зв’язку та інші заклади. Верхні 14 поверхів займали готельні номери.
У 1970-х роках на Русанівському каналі встановили 24 плавучі фонтани, які стали однією з візитівок острова. З набережної відкривається краєвид на Труханів острів та правобережну частину столиці.
Перше заселення та відомі мешканці
Заселення нового житлового району розпочалося у 1963 році, ще під час активного будівництва. До кінця 1970-х, коли зведення будинків завершили, там жили понад 40 тисяч осіб.
Після закінчення забудови масив Русанівка швидко набув статусу знакового місця. Від початку туди заселялися представники інтелігенції: викладачі вищих навчальних закладів, науковці, діячі культури та мистецтва. Кінорежисер Олександр Довженко мріяв придбати там будинок, аби жити в затишку неподалік води.
У дитинстві відома американська кіноакторка Мілла Йовович разом із матір’ю, яка також була акторкою, мешкала там і відвідувала місцевий дитячий садок. Свого часу в будинку навпроти жив радянський кіноактор Леонід Биков, який полюбляв рибалити на Русанівському каналі. Нині на острові облаштовано сквер, що має його ім’я.
Серед відомих мешканців також були журналіст Сергій Набока та письменник Юрій Покальчук. Там минули дитячі та юнацькі роки й актора Олексія Горбунова.
Інфраструктура Русанівки
Ще однією особливістю місцевості стало те, що там вдалося повністю реалізувати проєкт соціальної та побутової інфраструктури, необхідної для комфортного життя. Таке траплялося не у всіх радянських житлових масивах Києва, оскільки нерідко встигали лише виконати план із будівництва житлових будинків, а передбачені інфраструктурні об’єкти так і залишалися незбудованими.
Русанівці ж пощастило – там, наприклад, з’явилася розвинена освітня інфраструктура. В кожному з районів острова є школи та дитячі садки.
Колись на острові працювали кафе "Дніпрові зорі" та "Чебуречна". Там були облаштовані багато магазинів, серед яких гастрономи, фруктові та овочеві лавки, кулінарні відділи, книгарня, галантерейна крамниця, магазин канцелярських товарів і будинок побуту. Усі заклади розміщувалися на перших поверхах житлових будинків.
Наприкінці 1980-х на Русанівці з’явився магазин з продажу дитячих візків, виготовлених на заводі імені Антонова. За цим дефіцитним товаром нерідко вишиковувалися довгі черги.
У 1968 році на житловому масиві відкрився кінотеатр "Краків". Його будівлю звели за типовим на той момент проєктом, розрахованим на 800 місць.
Окрім нього, працював ще один кінотеатр – "Славутич". Він був унікальним для Києва, адже став єдиним кінотеатром, який звели як прибудову до готелю з такою ж назвою.
Русанівка сьогодні
Острівне розташування зробило Русанівку своєрідно відокремленою від інших районів Києва.
Житловий масив залишається унікальним для столиці. Завдяки цьому він і досі високо цінується його мешканцями.
Русанівка зберегла свій первісний вигляд до сьогодні, що є рідкісним явищем для Києва. Це одна з небагатьох міських територій, яку майже не зачепила хвиля забудови сучасними висотними будинками. Завдяки добре продуманому плануванню за роки незалежності тут з'явилася лише одна нова багатоповерхівка, яка помітно вирізняється на тлі старих споруд.
Будинки, зведені ще в радянські часи, хоча й потребують капітального ремонту, усе ще залишаються придатними для життя. Русанівка зберігає атмосферу затишного й спокійного куточка серед шумного міста, хоча звідти іноді буває складно дістатися на правий берег Києва.