Поділ Косова як початок поділу Боснії і Герцеговини

У цій, на перший погляд, другорозрядній виставі, є два важливих моменти: розірвання чинних мирних угод і створення умов для нового переділу кордонів.

Поділ Косова як початок поділу Боснії і Герцеговини - image h_53577732 on https://kyivtime.co.ua

Про можливість нової конфронтації на Балканах пише Борис Варга в статті для “Аль-Джазіри”.

Новий публічний дискурс про поділ Косова важко сприймати серйозно, зважаючи на те, що дотепер це була просто одна з марних спроб тиску офіційного Белграда на перебіг Брюссельських перемовин.

Роль “поганого поліцейського” у діалозі між Белградом і Приштиною грає міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачич з його метафоричними, але дуже зрозумілими пропозиціями про “постійне розмежування” між сербами й албанцями в Косові.

У кінці липня прямо й доволі шовіністично про розмежування висловився і президент Сербії Александар Вучич.

Без огляду на обґрунтованість тез про поділ Косова, поновлення політичної риторики про встановлення нових етнічних кордонів матиме наслідки не тільки в Сербії, а й у Боснії і Герцеговині- щонайменше.

Погрози Євросоюзу “Великою Сербією”

Коментуючи відкритий лист рашко-призренського єпископа Теодосія про те, що серби з Косова виїжджають і продають своє майно через щоденні повідомлення у ЗМІ щодо майбутнього поділу Косова, Вучич різко й грізно заявив: якщо не буде розмежування з албанцями, то через 40 років сербам доведеться боронити Вранє (муніципалітет на півдні Сербії, розташований між частково визнаною Республікою Косово і Македонією. – Ред.). Причина очевидна: албанці значно активніше розмножуються.

Боронитися готується і так званий президент Косова Хашим Тачі. Але не пелюшками. Для нього ідея про поділ Косова означає війну з Сербією.

Ще одна спроба тиску на одну зі сторін Брюссельських перемовин – сепаратистська риторика президента Республіки Сербської Мирослава Додика, який лякає Євросоюз і Балканський регіон війною і відновленням “Великої Сербії” – принаймні в тих клаптикових обрисах, які від неї залишилися після війн дев’яностих.

Додик, який зараз бере участь у виборах до Президії Боснії і Герцеговини, заявляє, що “питання статусу Косова не можна вирішувати окремо від питання статусу Республіки Сербської”. Він вважає, що остаточно все дійде до союзу Республіки Сербської з Сербією і “частинами, які ми в перспективі можемо контролювати – північ Косова та Чорногорія, яку посиленням авторитету сербського народу в країні треба наблизити до Сербії”.

Лицемірна російська дружба

У цій, на перший погляд, другорозрядній виставі, є два важливих моменти: розірвання чинних мирних угод і створення умов для нового переділу кордонів.

Дейтонський і Кумановський договори укладено після втручання НАТО, тож вони багатьом уявляються символами американської присутності на Балканах.

Скасування цих договорів і розпалювання нової битви за кордони найбільше відповідає інтересам Росії, якій не подобається американський вплив на теренах колишньої Югославії. Мета Москви – припинення подальшого розширення НАТО і унеможливлення американської присутності в Україні та Грузії.

Ситуація значно серйозніша, ніж це здається на телеекранах і в соцмережах. Росія планувала і здійснювала безлади в Чорногорії, намагалася і досі намагається зірвати домовленості Македонії і Греції, які дають змогу колишній югославській республіці долучитися до НАТО.

Лицемірна російська дружба завершилася висиланням двох дипломатів з Афін і забороною на в’їзд у Грецію – через спроби зірвати угоду з Македонією. Цей скандал засвідчив також зв’язки російського бізнесу з грецькими та македонськими націоналістами, православними церквами та організацією протестів в обох країнах.

Але поки що Македонія на крок наблизилася до НАТО і знизила ризик розпаду.

Росіяни ж внесенням дестабілізації в різних частинах Європи і в самі європейські суспільства намагаються виторгувати визнання анексії Криму й розв’язання ситуації на Донбасі на її, Росії, умовах.

Агресивні наміри сербів

Тим часом пан Додик цілеспрямовано розбурхує агресивність сербського ентитету Боснії і Герцеговини. У республіці посилюється політика заперечення воєнних злочинів і геноциду.

В інтерв’ю “Спутнику” Додик розмірковує, хто проти кого воюватиме на Балканах у гіпотетичній війні та які можуть бути її результати. Аналітики нагадують, що зі схожого за змістом і настроєм виступу Радована Караджича на початку дев’яностих починалися трагічні події Боснійської війни.

Розмови про поділ Косова небезпечні, незалежно від того, чи це тільки маневри Вучича, чи реальна акція за підтримки Росії і в розрахунку на хаотичність Дональда Трампа. Будь-яка різка акція в Косові може спричинити ланцюгову реакцію на інших територіях, перш за все у Боснії і Герцеговині, а за належної підтримки з боку зацікавлених сторін – і в Македонії.

Етнічна гомогенізація з посиленням пропаганди “об’єднання всіх сербів” можуть створити в регіоні нову політичну реальність. Судячи з усього, це буде наростання націоналістичної риторики, в підсумку якого існування нинішніх мирних договорів, досягнутих за допомогою Заходу, стане для сторін конфліктів нестерпним.

Далі – війна?

Володимир Криницький

  • 12
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    12
    Shares

ПРИЄДНУЙТЕСЯ!
Наш Ютьюб: youtube.com
Наш Фейсбук: facebook.com/kyivtime.in.ua
Наш Телеграм: t.me/kyivtime_co_ua
Наш Твіттер: twitter.com/kyivtime

За темою: