Як в Україні та світі дискримінують чоловіків за статевою ознакою — говоримо з експертами

Усі ми знаємо про найрізноманітніші прояви дискримінації — за ознакою раси, віри, мови. Найбільше, можливо, чуємо про дискримінацію жінок з боку чоловіків. І це ганебні явища.

Як в Україні та світі дискримінують чоловіків за статевою ознакою — говоримо з експертами - image 1519389738_lead_menvswomen_idiva_980x457 on https://kyivtime.co.ua

Але крім дискримінації жінок існує ще й дискримінація чоловіків, хоч як це дивно може звучати. Разом з нашими експертами спробуємо розібратися, у чому вона проявляється і які її випадки характерні для України.

Семен Омельченко, підприємець:

Дискримінація чоловіків у 21-му столітті — це не позбавлення їх права вибору чи пригнічення. Це скоріше стереотипне сприйняття, яке впливає на можливість обіймати певні посади і зазвичай стосується саме трудових відносин. Інколи можна побачити, що на посаду, наприклад, бухгалтера, доглядальника тощо потрібні саме жінки. Певні посади традиційно вважаються “жіночими”, тож в певних галузях (напрямах) це має поширення, але загалом, на мою думку ситуація не критична.

Дискримінація не носить юридичного характеру, тож достатньо бути гарним фахівцем і вміти довести це, аби отримати очікувану посаду.

Олексій Захаров, адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання “Правнича фірма Захарова”, експерт з прав людини:

Дискримінація – це нерівне і невиправдане ставлення до двох різних персон в аналогічних умовах. Як правило, різниця в ставленні пов’язана з належністю однієї з персон до тої чи іншої “вразливої” групи (нації, мовної спільноти, вікової групи, статі тощо). Саме по собі різне ставлення може бути виправданим, і тоді це не буде дискримінацією. Наприклад, резервування паркомісць для інвалідів, чи (класичний приклад) расові квоти для “кольорового” населення в університетах чи профспілках. Це так звана позитивна дискримінація. Вона з’явилась у відповідь на те, що навіть після заборони расової сегрегації в США вразливе населення продовжували піддавати утискам шляхом застосування цілком нейтральних, на перший погляд, критеріїв.

Верховний суд США в 1970 році розглянув справу Гріггс проти Дьюк Пауер Корпорейшн (Griggs v. Duke Power Co). В цій справі умовою доступу до краще оплачуваних посад, які раніше заборонялось займати афроамериканцям, була наявність вищої освіти та проходження тестів на фізичну грамотність, що на практиці становило проблему саме для афроамериканців. ВС США встановив, що насправді ці вимоги не мали прямого стосунку до роботи, яку мав би виконувати Гріггс, а тому виявились дискримінаційними.

Після цього багато компаній, остерігаючись подібних судових процесів, запровадили різноманітні привілеї для представників меншин, які раніше піддавались або ризикують піддаватись утискам. Привілеї дітей і людей літнього віку, жінок і національних меншин перед дорослими білими чоловіками. Явище позитивної дискримінації з правової точки зору – непросте. Однак коли ми говоримо про дискримінацію чоловіків, ми маємо справу в більшості випадків саме з ним. Така практика передбачає, що – за інших рівних умов, наприклад на співбесіді при прийнятті на роботу, – перевагу слід надавати, наприклад, жінці перед чоловіком. Однак на практиці виникає проблема, оскільки “захищена ознака” є завжди очевидною, а професійні якості здобувачів – ні, і часто можуть бути оцінені по-різному. Тому дотримання “рівності інших умов” на практиці часто складає проблему, і здобувачі чоловічої статі у таких ситуаціях – навіть краще підготовані – ризикують не отримати роботу чи підвищення, на противагу жінкам. І це тільки тому, що роботодавець буде остерігатись звинувачень в дискримінації і судових позовів.

Звісно, така практика визнана незаконною. Найбільш показове – рішення Верховного суду США у справі “Річчі проти ДеСтефано” (Ricci v. DeStefano). В цій справі судді вказали, що острах обвинувачень у дискримінації не може виправдати іншу дискримінацію. Але показовим є те, що тут вже не “вразлива”, а “сильна верства” стає об’єктом дискримінації.

Сьогодні багато роботодавців зазнають критики через те, що в їхньому керівному складі відсутні жінки або їх там замало. Повільно, але невпинно, такі самі підходи поширюються і в Україні. Однак поки що їх важко вважати поширеними. Разом із цим, в Україні лишаються поширеними наші, так би мовити, корінні види дискримінації чоловіків. Доволі поширеними є випадки відмови у наданні т.зв. “декретної” відпустки з догляду за дитиною батькові (а не матері). Або відмови у наданні військовослужбовцям–чоловікам в особливий період відпусток, доступних для військовослужбовців-жінок. При вирішенні спорів про місце проживання дитини після розлучення батьки, зазвичай, майже не мають шансів виграти у матерів.

Інколи трапляються випадки класичної дискримінації в сфері працевлаштування. В одній справі чоловікові було відмовлено у прийнятті на роботу на посаду оператора-набірника в проєктному інституті саме з огляду на його чоловічу стать. Роботодавець пояснив, що інші 29 працівниць цеху набору — жінки, а створити побутові умови для обох статей роботодавець не мав можливості. Цікаво, що ця абсолютно виграшна справа чоловіком була програна, за нашою оцінкою – через відсутність фахової правової допомоги. Можна часто бачити, що чоловіки здебільшого не приділяють достатньо сил для протидії дискримінації, вважаючи це “нечоловічою справою”, або не ставляться до цього серйозно. В умовах ліберального суспільства, суспільства “агресивної толерантності”, це навряд чи правильно. Саме тому вийти на зміну у вихідні чи на свято, погодитись на менш зручні умови – часто цього очікують від чоловіків. При чому, не тільки жінки, але й самі чоловіки.

Як в Україні та світі дискримінують чоловіків за статевою ознакою — говоримо з експертами - image 108668824_gettyimages-990398040 on https://kyivtime.co.ua

Ірина Єфремова, президент Міжнародного БФ “Люди Світу”:

Цікаве питання щодо дискримінації чоловіків. З радістю поділюся своїми думками з приводу, що саме можна вважати дискримінацією чоловіків, наскільки це поширено та як цьому можна запобігти. Свою відповідь буду ґрунтувати на основі власного досвіду як жінки та своєї практичної діяльності психолога по роботі з жінками, чоловіками та сім’ями. Мій практичний досвід як спеціаліста у сфері психолога та психотерапевта складає вже понад десять років. І на жаль, те що я бачу у своїй практиці не є втішним висновком. Звичайно є тенденція гармонічного розвитку відносин між чоловіком та жінкою, є окремо розвиток жінки та чоловіка як особистості. Проте в цілому, в своїй більшості ситуація має негативне забарвлення, завдяки своїй масовості.

Якщо повернутися все ж до питання про дискримінацію чоловіків — мабуть, вона формувалася протягом багатьох років, а можливо навіть і не одного століття. Жінка втратила шанобливе ставлення та повагу до чоловіка. А саме до його гідності, сприйняття як такого, що може самостійно вирішувати різні питання від надважливих до простих у побуті. Тим самим жінка перебрала на себе керівництво та контроль за багатьма сферами та процесами у повсякденному житті, позбавила великої кількісті проявів чоловіка. Вона знає як треба, як краще, скільки треба, для чого, що він хоче і чого він не хоче, що йому потрібно, а що буде зайвим. Жінка, сама того не розуміючи, перетворила чоловіка на “овоч”, або навіть ще більше “на бездіяльне кастроване створіння”, яке не може, не вміє та не має права проявлятися. “Кастроване” у проявах своєї волі. А якщо навіть так виходить, що чоловік видирається із пазурів такої жінки, він вже наперед “поганий”, “скотина” і на додачу “козел”. У іншому випадку всі заслуги належать жінці, бо самостійно, за її розумінням, досягнути успіху він не здатний. І ця ситуація стосується різних чоловіків, із різним статусом, від простого сантехніка до того, що займає керуючі посади в державі чи має власний бізнес. Це вже не є суттєвим. І його статус, влада у суспільстві, кількість грошей – на ситуацію не впливає.

Який це має вигляд. Розглянемо на прикладах. Перший випадок. Це сім’я, де жінка повністю подавила чоловіка, де він так і не зміг протистояти цьому. Не зміг реалізуватися, бо спочатку мав відповідати шаблонам своєї мами, а вже потім очікуванням дружини. Що призвело до само руйнації його чоловічої особистості, самодостатності, самостійності, впевненості в собі та в загалі вмінню розпізнавати свої власні бажання та почуття. Все що він робить, це або для того щоб задовільнити чужі бажання, або з відчуття супротиву, що теж не є проявом власної волі та істинних бажань. Наслідком цього чоловік не реалізовується, не може досягнути успіху, стає залежним не лише від волі жінки, але й від алкоголю, наркотиків, ігор чи інших залежностей, які для нього стають відрадою, можливістю відчути себе вільним. Такий чоловік втрачає бажання розвиватися, досягати результатів та перемагати. Він і дійсно перетворюється на той самий “овоч”.

Другий випадок. Це коли обидва члени сім’ї постійно міряються тим, чого у жінок насправді немає. У такому випадку це взаємна неповага. Життя такої сім’ї схоже на постійні бойові дії. Причому війна може бути холодною або з відкритими бойовими діями. З боку жінок, наприклад, це проявляється у корисливому ставленні, брехні, постійних маніпуляціях тощо. Відповідно з боку чоловіка — взаємність. На додачу може бути неприязнь, постійні зради, неповага, агресія. Схильність до залежностей теж висока. Тут можуть бути різні варіанти деструктивних взаємовідносин між чоловіком та жінкою. Хоча ззовні, тобто для соціуму, такі пари виглядають як успішні, з гарними відносинами у сім’ї. І таких пар більшість.

Третій випадок. Я його назвала б “найуспішнішим” з можливих для чоловіка. Це коли чоловіку вдається компенсуватися на роботі, у зовнішній своїй діяльності. Це може бути так: чоловік є авторитетом на роботі, може навіть займати керівні посади, бути дуже відважним, строгим, вимогливим і цілеспрямованим, але лише на роботі. Вдома він здебільшого мовчить. І усі свої повноваження перебирає на себе жінка. В усіх сферах життя, окрім робочої сфери, усе вирішує жінка.

Як наслідок, дуже багато нещасливих сімей і нереалізованих чоловіків. Дуже велика кількість розлучень. І дуже велика кількість дітей, що ростуть без чоловіків, і прикладів здорової чоловічої поведінки. Стертий образ нормального, самодостатнього, сильного духом чоловіка. Діти вирощуються жінками, які домінують. Сини виховуються в більшості сильними жінками, що вже від початку робить їх слабкими. І на жаль це стало нормою. Але найгірше те, що жінки в своїй більшості не усвідомлюють цього. В принципі, як і чоловіки. Річ у тому, що тут потрібно не воювати, доказуючи одне одному, хто головний, а повертати баланс у відносини та у своє власне світосприйняття.

Звичайно, така поведінка жінки не є безпідставною. Вона проявляється свідомо і підсвідомо. І підґрунтям є багато чого, в тому числі і з боку чоловіків. Для цього було багато підстав та подій в історії. Я це кажу свідомо, будучи одруженою жінкою і тричі мамою. Я розумію і усвідомлюю, що саме в цьому проявляється дискримінація чоловіків. Ми, жінки, забрали у чоловіків справжню можливість бути батьком. Можливість відчути та усвідомити себе батьком, сильним чоловіком, який знає, чого хоче, має свої почуття. Ключове слово “свої”, а не нав’язані йому жінкою. Насамперед це суттєво спотворює його власне життя та життя сім’ї в цілому. Це може прозвучати дивно, але жінка в неволі своїх страхів зробила не вільним чоловіка, що призвело до прояву страхів у ньому. Як результат — деструктивні відносини та відсутність балансу як між їхніми взаємовідносинами, так і дисбаланс всередині кожної особистості, незалежно від статі. Як результат — нещасливі жінки, які шукають сильних чоловіків, яких самі зробили слабкими. Як результат — нещасливі чоловіки, котрі весь час шукають свободу від жінки. Та водночас очікують жінку своєї мрії, котра нарешті зробить його щасливим — тим, що не буде від нього нічого очікувати та вимагати. Яка дасть можливість просто бути собою поруч зі слабкою, справжньою жінкою без прикрас. Яка дасть можливість стати сильним. Сильним поруч зі слабкою жінкою, яка усвідомлює, що сила її полягає зовсім в іншому.

Як в Україні та світі дискримінують чоловіків за статевою ознакою — говоримо з експертами - image mh-not-having-sex2-640x407 on https://kyivtime.co.ua

Як бачимо, загалом експерти погоджуються, що дискримінація чоловіків існує навіть в Україні, але бачиться вона всім по-різному. На нашу думку, становище в Україні поки що не таке, як у США, але стрімко до нього наближається — особливо яскраво це засвідчують нещодавні скандали у вишах та органах влади, де кількох чоловіків звинувачували у сексизмі. Тут, до речі, бачиться ще одна проблема: чоловіка досить легко звинуватити, а йому майже неможливо захиститися. Схоже, що це — ще одна ознака дискримінації.

Поки що ми не отримали відповіді на запитання, як з цим боротися і чи можливе в нашій країні бездискримінаційне суспільство. Ми відкриті до діалогу й сподіваємося на подальший обмін думками.

  • 25
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    25
    Shares

За темою: