Забужко стала на захист «російськомовних українців»

Чуємо ми тільки підпертих Путіним “представників колоніальної адміністрації” різних мастей, які наполягають на подальшому утриманні свого привілейованого становища.

Свій погляд на проблему “російськомовних українців” Оксана Забужко висловила в інтерв’ю журналу “Країна”.

“Не люблю вживати “російськомовність” як кваліфікаційну ознаку. Це – огрублення реальної ситуації, і не зовсім безневинне. Виходить, ніби “російськомовні” – це якась об’єднана спільним інтересом єдина, гомогенна спільнота. Але це зовсім не так. “Російськомовні українці” не є єдиними ні соціологічно, ні етнічно, ні культурно – не більше, ніж, скажімо, “бородаті” чи “синьоокі”. Їх, до речі, ніхто ж і не досліджував, як спільноту, це все зі стелі взято. Товариш Путін сказав, що у нас “17 мільйонів”, замість 17 процентів російськомовних, і ми раз у раз за ним бездумно повторюємо, що “пів-України говорить російською”. І, мовляв, не дай Господь їх дискримінувати”, – сказала письменниця.

Російськомовне середовище в Україні не вивчене, наголошує Оксана Забужко.

“Хто вивчав їхню дійсну мовну ідентичність? Хто професійно “оцінював” їхню російську – наскільки вона російська, наскільки “піджин”, наскільки “робоча”, наскільки “кухонна”? Хто питав, якою мовою говорили їхні батьки й діди? Я б тут танцювала від 1933 року. Бо зрозуміло, що, наприклад, внуки русифікованих у другому чи третьому поколінні, нащадки жертв Голодомору, – з нащадками колоніальної адміністрації, чи то привезеної, чи то місцевої, – навряд чи матимуть спільний інтерес у збереженні російськомовності українського інформпростору. І їхні мовні пріоритети, і мовні прогнози на майбутнє дітей теж можуть бути різними. Але чуємо ми тільки підпертих Путіним “представників колоніальної адміністрації” різних мастей, які наполягають на подальшому утриманні свого привілейованого становища у стосунку до автохтонів – тих, кому російська як за УРСР, так і, чого гріха таїти, за незалежної України, забезпечувала статус “білої людини”.

А решти так званих “російськомовних” в Україні не чують, хоч вона є статистичною більшістю і періодично подає голос.

“Вона продемонструвала свою позицію під час так званої “русской весны”. Писала Путіну листи: “Не надо меня защищать”. Ці люди почуваються не “білими колонізаторами”, а таки українськими громадянами, і тому наполягають на єдиній державній мові й віддають дітей до українських шкіл – і в мовних дискусіях, як правило, участі не беруть.

Тож накривати всіх однією парасолькою – це маніпуляція. Оце і є інформаційна війна: коли ви починаєте повторювати за ворогом, а значить, бачити світ його очима”, – підсумувала письменниця.

  • 54
  • 1
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    55
    Shares

За темою: